Що робити, коли у судновласника 1+1=3, або як врятувати фрахтувальників від головного болю
Задача:
Переплата фрахту, нескінченні суперечки з контрагентами, нестача вантажу (та нервових клітин) – усе це атрибути неправильно розрахованого плану навантаження судна. Причин може бути безліч, але наслідки зрозумілі – суцільний головний біль для фрахтувальників. Тому сьогодні розберемо один з кейсів, коли ми цей біль лікували (спойлер: ні, не подорожником).
Спочатку в нашого клієнта (фрахтувальника за сумісництвом) усе було дуже гарно: виконання чартеру на перевезення приблизно 3500 тон соєвого шроту почалося гладко. Навантаження відбувалося швидко, судновласники вже почали готувати інвойс на фрахт, а вантажовласники вже очікували на коносамент, щоб відправити його до банку та отримати гроші.
Проведена робота:
Але сюжет почав потроху закручуватися, коли вантажні роботи добігали кінця та усі почали рахувати. Далі цитуємо:
– Питомий навантажувальний об’єм більше! – написав у своєму імейлі капітан.
– Платіть нам мертвий фрахт! – крикнули судновласники.
– #%&*$! – сказали фрахтувальники.
Шум, галас та плутанина заважала усім думати, постійні сварки не залишали місця для здорового глузду. Воно й не дивно – різниця запланованого до навантаження вантажу та фактичної його кількості становила близько 250 тон.
Дійсно, усі документи свідчили, що питомий навантажувальний об’єм (ПНО) сої був більше зазначеного у чартері майже на 10 метрів кубічних на тону.
Судновласник не дуже хотів слухати аргументи про те, що в усьому всесвіті немає соєвого шроту за таким ПНО, тому почав погрожувати утриманням коносаментів, забороною на вивантаження та навіть розголосом «поганої репутації фрахтувальників» по ринку.
Ми своїх клієнтів у біді не залишаємо, тому почали копати глибоко та швидко. Саме тут розпочалося найгарячіше.
Одразу ж виявилося, що капітан із самого початку «підлаштовував» свої розрахунки ПНО, щоб вони підходили до фактичної кількості вантажу, потім – що некваліфікована компанія видавала сюрвеєрський репорт щодо характеристик самої сої. Ще через деякий час ми взагалі виявили, що судно могло навантажити більшу кількість вантажу навіть якщо ПНО було б завищеним.
Результат:
Під натиском наших аргументів позиція судновласників почала слабшати, вони пішли на поступки. І ось тут до наших чіпких рук потрапив найважливіший козир – репорт кваліфікованого сюрвеєра. Перед тим, як відправити наших опонентів у нокаут, ми виявили, що, враховуючи його конструкцію, судно могло взяти не тільки заявлений у плані навантаження вантаж, а навіть на 200 (!) тон більше.
Далі ми погано пам’ятаємо, що було. Спалах світла, все завмерло. Коли наша команда прийшла до тями, то судно вже було вивантажено, а навкруги всі аплодували.
Ось так, швидко та якісно, ми приводимо кейси наших клієнтів до майже діснеєвських хепі-ендів.
Над проектом працювала команда у складі claims handler`а Олексія Банних та провідного юриста Тараса Драгана під керівництвом асоційованого партнера Карини Горової
Кейси
Купівля-продаж комерційної 30-метрової вітрильної яхти вартістю понад 2 млн євро
Загальна аварія через зіткнення суден. Що робити вантажовласнику?
