Чому акціонерна угода – ключовий інструмент фіксації домовленостей між акціонерами
7 Серпня, 2025
765
Фіксація та оформлення у юридичній площині домовленостей між партнерами – одне з ключових питань перед початком спільного бізнесу. Багато хто нехтує цим питанням, а дарма. Часто навіть найміцніші та найдовірливіші відносини можуть дати тріщину та призвести до конфлікту коли мова заходить про контроль над компанією, прийняття її органами важливих рішень чи розподіл прибутків.
Ця стаття — практичний гід, що дає відповіді на ключові запитання щодо акціонерної угоди в бізнесі: як вона працює, які питання допомагає врегулювати, що обов’язково закріплюють в її положеннях, аби документ став ефективним та практичним інструментом.
Що таке акціонерна угода і навіщо вона потрібна?
Акціонерна угода (Shareholders’ Agreement, SHA) – це договір між акціонерами, який регулює порядок управління компанією, визначає права та обов’язки її акціонерів і встановлює правила взаємодії між ними. Зазвичай така угода укладається між самими акціонерами, але іноді до неї долучається і компанія як сторона договору.
Як потужній і надзвичайно гнучкий договірний інструмент акціонерна угода дозволяє комплексно регулювати взаємини між акціонерами з приводу спільного бізнесу перед його початком. Зокрема SHA регулює питання вкладів, розпорядження активами, фінансування, розподілу доходу, форм та термінів отримання прибутку, варіантів урегулювання конфліктних ситуацій і виходу з бізнесу та багато-багато іншого. При цьому усі домовленості акціонерів залишаються конфіденційними, адже акціонерна угода не підлягає реєстрації в реєстрах компаній та не може бути оприлюднена широкому колу осіб.
Момент підписання акціонерної угоди, по суті, і є початком бізнесу, адже саме вона матеріалізує партнерство акціонерів: його зміст, характер, права та очікування сторін. Без SHA партнерство існує лише в уяві – у формі усних домовленостей, не підкріплених правовими інструментами. З юридичної точки зору партнери у такому випадку виступають просто акціонерами, які володіють частками в компанії та мають стандартні передбачені законом права.
Чи обов’язково укладати акціонерну угоду?
Формально — ні. Закон не вимагає обов’язкового укладення акціонерної угоди між партнерами. Але ми наполегливо рекомендуємо мати SHA будь-якій компанії, у якій більше одного акціонера. На нашу думку, акціонера угода є життєво необхідною у випадках, коли акціонери володіють компанією порівну (50/50). При такому відсотковому розподілі ризики dead-lock (тупикова ситуація, коли жодному з акціонерів не вистачає голосів за його пакетом акцій для прийняття будь-яких рішень) є дуже високими.
Акціонерна угода надає ряд переваг для акціонера:
- Фіксація в юридичні площині усних домовленостей;
- Забезпечення правової визначеності та захисту акціонерів;
- Закріплення права та обов’язків кожного з партнерів;
- Зниження ймовірності конфліктів, а у разі настання забезпечення їх швидкого вирішення за рахунок попередньо узгоджених інструментів;
- Можливість встановити поетапний викуп акціонером свого пакету акцій (vesting schedule), що найчастіше використвується фаундером.
- Гарантії збереження частки акціонера в компанії у випадках збільшення акціонерного капіталу та емісії нових акцій.
- Узгодження порядку спільного виходу з компанії;
- Закріплення узгоджених механізмів управління компанією та її активами та порядку ефективного контролю.
Міноритарні акціонери (зазвичай, це акціонери, які володіють менш ніж 50% акцій) без акціонерної угоди мають обмежений вплив на діяльність компанії. Натомість мажоритарний акціонер може призначати директорів, змінювати установчі документи і приймати стратегічні рішення без згоди інших. SHA дозволяє міноритарним акціонерам захистити свої інтереси, передбачаючи механізми права вето на важливі рішення, обов’язкової участі в голосуваннях.
Окрім цього, для міноритарного акціонера відсутність SHA може призвести до небажаного партнерства з іншою особою, яка, наприклад, забажала викупити лише мажоритарний пакет. Більш того, на практиці відсутність механізму спільного виходу міноритарія та мажоритарія з компанії, який може бути закріплений лише акціонерною угодою, може принести міноритарію збитки. Так, мажоритарій, маючи ширший доступ до фінансової та іншої документації компанії, може раніше вийти з неї. Такий вихід може призвести до зменшення як ринкової вартості самої компанії, так і пакету міноритарія. У підсумку міноритарій вимушений продавати свій пакет акцій за «дешево», аніж би він коштував на момент спільного виходу.
Задля уникнення такої ситуації акціонерна угода дозволяє закріпити стратегію спільного виходу з компанії та право міноритарія приєднатися до продажу мажоритарієм своєї частки (відоме також як «Tag-Along»).
З іншого боку, якщо ви – мажоритарій, то акціонерна угода дозволяє вам зобов’язати міноритарія приєднатися до Вашої майбутньої угоди з продажу (відоме також як «Drag-Along»). Для мажоритарія це особливо актуально, коли покупець бажає придбати 100% компанії, а не тільки його пакет акцій. При цьому міноритарії продають свій пакет акцій на тих самих умовах, що і мажоритарій. Це зручно, адже ані мажоритарію, ані покупцю не потрібно додатково узгоджувати умови продажу з міноритаріями, а сама закриття угоди відбудеться швидше. .
У сучасному бізнес-світі акціонерна угода — синонім чесного і відповідального партнерства.
А якщо угоди немає?
На практиці український бізнес широко не використовує акціонерні угоди на старті спільного бізнесу або проєкту, віддаючи перевагу «Та ми ж друзі», «Що ми, нормально не домовимось?».
Однак, до чого можна прийти на практиці:
- Непорозуміннями між акціонерами щодо ключових питань бізнесу – обсяг виключної компетенції акціонерів, порядок прийняття ними рішень, розподіл прибутку та отримання дивідендів. .
- Недостатньою захищеністю міноритарних акціонерів – їх можуть легко усунути від управління компанією.
- Тривалими та дорогими суперечками — без заздалегідь погодженого механізму вирішення конфліктів непорозуміння між партнерами можуть перейти в судову площину.
Відсутністю стратегії виходу, наслідки якої вже вам відомі. Ось лише кілька реальних кейсів, з якими стикалися компанії, що не подбали про укладення акціонерної угоди:
- відкриття конкурентного бізнесу одним із акціонерів;
- відмова колишнього чоловіка або дружини продати акції після розлучення;
- спадкування частки бізнесу родичами ділового партнера після його смерті.
- фінансові втрати акціонера у зв’язку з достроковим та неузгодженим виходом іншого з бізнесу;
паралізована компанія та багаторічні судові спори у зв’язку з dead-lock між акціонерами. Яку юридичну силу має акціонерна угода?
Акціонерна угода укладається відповідно до норм договірного права. Це означає, що вона має таку ж юридичну силу, як і будь-який інший цивільно-правовий договір, та зобов’язує сторони виконувати взяті на себе зобов’язання. Порушення умов угоди може стати підставою для подання позову до суду чи арбітражу, залежно від передбаченого механізму врегулювання спорів.
Чи всі акціонери мають підписати угоду?
Так, до підписання SHA слід залучити всіх акціонерів компанії. Варто враховувати, що акціонерна угода має обов’язкову силу лише для її підписантів. Якщо окремі акціонери не стали сторонами такої угоди, вони не зобов’язані дотримуватися її положень. Це може створити асиметрію в правах і зобов’язаннях між учасниками – а отже, і конфлікти між ними.
Що робити, коли у компанії з’являється новий акціонер?
Нові акціонери можуть приєднатися до SHA шляхом підписання окремого документа — угоди про приєднання (Deed of Adherence). Таким чином новий акціонер зобов’язується дотримуватись положень чинної угоди і набуває таких самих прав та обов’язків, як і інші акціонери. Без формального приєднання акціонер не буде зобов’язаний акціонерною угодою, і положення про, наприклад, неконкуренцію чи обмеження на продаж акцій на нього не поширюватимуться.
Чи можна змінити акціонерну угоду?
Так, але лише за згодою всіх сторін, незалежно від того, якою часткою у компанії володіє кожен із них. Угода має відображати поточні реалії бізнесу, тому її варто переглядати час від часу, особливо в міру зростання компанії.
Акціонерна угода vs статут
Акціонерна угода та статут компанії (Articles of Association) мають доповнювати один одного. Угода може дублювати, деталізувати деякі пункти, викладені у статуті, і разом ці два документи повинні охопити якомога більше аспектів управління бізнесом, включно з відносинами між сторонами всередині компанії (наприклад, між акціонерами та директорами).
Хоча SHA деталізує порядок управління компанією, вона не може замінювати положення статуту. Щоб уникнути колізій, при розробці ці документи слід досконало узгодити між собою. Якщо між ними виникають суперечності — це означає, що юристи припустилися помилки на етапі підготовки.
За наявності акціонерної угоди статут компанії обов’язково приводиться у відповідність до її положень. На практиці це стосується передусім питань корпоративного управління — структури органів управління, порядку їхньої роботи, процедури голосування тощо.
Яке право та юрисдикцію обрати для акціонерної угоди?
Для укладання акціонерних угод сторони найчастіше обирають англійське право. По-перше, саме в англійській правовій системі виник цей механізм як такий. По-друге, англійське право забезпечує максимальну гнучкість у регулюванні обсягу відповідальності сторін, розподілі ролей та внесків у спільну компанію.
Як арбітражну інституцію для вирішення спорів зазвичай обирають Лондонський міжнародний арбітражний суд (LCIA) — один із найпрофесійніших у світі.
Можливість вибору англійського права та арбітражного застереження передбачена нормами міжнародного приватного права. Це означає, що українські та іноземні компанії, а також фізичні особи-бенефіціари (незалежно від громадянства) можуть за взаємною згодою обрати англійське право як регулююче для SHA і зафіксувати свої бізнес-домовленості у зрозумілому й захищеному юридичному полі.
Такий підхід є загальноприйнятим у більшості країн світу, включно з Україною. Водночас можливість правозастосування необхідно додатково перевіряти у випадках із компаніями з Близького Сходу (Саудівська Аравія, Ліван) або інших специфічних юрисдикцій, де національне право домінує над міжнародним.
В українському законодавстві акціонерні угоди з’явилися порівняно нещодавно — з 2018 року. У порівнянні з англійським правом, українські норми зовсім не такі гнучкі і суттєво звужують можливий обсяг регулювання в межах SHA. Крім того, наразі в Україні відсутня сформована судова практика щодо застосування акціонерних угод, що ускладнює їх використання для юристів і підвищує ризики для клієнтів-партнерів.
Особливості акціонерних угод для шипінгового бізнесу.
Коли йдеться про шиппінг, акціонерна угода (SHA) зазвичай включає низку спеціалізованих положень, зокрема про:
- Операційне управління судном – визначається, який із партнерів відповідає за щоденну експлуатацію судна, ведення звітності перед іншим партнером, а також фіксуються ключові показники ефективності (KPI) та очікувана дохідність від використання судна.
- Питання придбання суден – визначається, хто з партнерів фінансує купівлю, хто відповідає за проведення процедури придбання, включаючи юридичну перевірку (due diligence), ведення переговорів з продавцем та закриття угоди.
- Обслуговування судна – закріплюється відповідальність сторін за технічне обслуговування, управління екіпажем, класові огляди тощо, а також процедура надання звітності одному партнеру перед іншим.
- Непередбачувані ситуації – домовленості сторін щодо дій у разі виникнення аварії, необхідності капітального ремонту або інших значущих подій, що впливають на стан судна та операційну діяльність.
- Продаж судна – фіксується порядок продажу активу, розподіл доходу від продажу між партнерами, а також правила покриття витрат чи збитків і розподіл чистого прибутку (у разі його наявності).
В нашій практиці був випадок, коли на початок всі акціонери інвестували у придбання кількох суден. Згодом лише частина з них активно займалася операційною діяльністю, отримувала прибуток і реінвестувала його у нові судна. Інший акціонер, не залучений до операційної діяльності, вирішив вийти з бізнесу і зажадав викупу своєї частки за ринковою вартістю. Формально така вимога була законною, але з погляду інших акціонерів – несправедливою.
Цей приклад наочно ілюструє наслідки відсутності акціонерної угоди та цінність цього інструменту для врегулювання відносин між акціонерами.
Таким чином, акціонерна угода – це завжди індивідуальний інструмент, створений з урахуванням потреб конкретного бізнесу і побажань конкретних акціонерів, тому тут немає і не може бути універсальних шаблонів. Щоб створити SHA, яка дійсно ефективно регулюватиме відносини між партнерами, необхідно проаналізувати як поточні, так і майбутні потреби бізнесу, структуру компанії, ролі акціонерів, потенційні ризики й сценарії розвитку, забезпечити узгодженість з іншими корпоративними документами. Досвідчені юристи здатні передбачити потенційно кризові ситуації, які можуть бути неочевидними для самих акціонерів, і трансформувати усні домовленості партнерів у юридично досконалий документ, що реально працює в динамічному бізнес-середовищі.
Саме професійно підготовлена акціонерна угода допомагає уникнути конфліктів і зберегти контроль над компанією у критичних ситуаціях. Це найкраща стратегічна інвестиція у стабільність партнерських відносин та розвиток спільної справи.
