Дефолт у торговому контракті: оголошуємо по-англійськи
2 Серпня, 2024
783
Учасники контрактів торговельної індустрії часто обирають право Англії та Уельсу як регулююче право.
Англійське право приваблює учасників контрактів торговельної індустрії своєю широкою поширеністю та авторитетністю. Фактично, англійське право є пріоритетним регулюючим правом для ділових операцій у всьому світі, навіть тих, які не мають географічного зв’язку з Великою Британією.
Це зумовлено тим, що англійське право характеризується відомою, розвиненою та авторитетною судовою практикою.
У зв’язку з цим важливо розуміти, які принципи та правила регулюють контрактні відносини в цій юрисдикції.
Згідно із загальним принципом англійського права, контракти повинні виконуватися сторонами (pacta sunt servanda). Доктрина англійського права передбачає, що контракт може бути завершений кількома способами: performance (виконання); expiry (закінчення строку контракту); avoidance (реституція); frustration (подальше виконання контракту втрачає сенс); termination and cancellation (припинення в силу обставин, що склалися), причому останні два способи, як правило, використовуються як наслідок порушення контракту (breach).
Порушення контракту (breach of contract) за англійським правом — невиконання однією зі сторін контракту своїх зобов’язань або вираження наміру не виконувати контрактні зобов’язання. У разі порушення контракту сторона має право оголосити іншій стороні default і вимагати виплати збитків.
Дефолт (default) — невиконання контрактних зобов’язань. За процедурою дефолту сторона може вимагати відшкодування всіх збитків, що виникли внаслідок дефолту, від сторони, яка порушила свої зобов’язання.
Як визначити дату дефолту?
Згідно із загальним правилом, закріпленим у Законі про продаж товарів 1979 року (Sale of Goods Act, 1979) (ст. 50 та 51), збитки невинної сторони у разі порушення контракту іншою стороною розраховуються шляхом різниці між ціною контракту та ринковою вартістю товару на момент, коли товар мав бути поставлений (прийнятий), або на момент відмови в поставці (прийнятті) товару.
Механізм положень про дефолт у стандартних проформах асоціацій GAFTA (Асоціація торгівлі зерном і кормами) та FOSFA (Федерація асоціацій торгівлі олійними культурами, насінням олійних культур і жирами), які регулюються англійським правом, практично ідентичний: стороні, яка оголошує дефолт, необхідно подати відповідний нотис про дефолт і потім, залежно від положень контракту та використовуваної проформи, вимагати відшкодування збитків у зв’язку з невиконанням контракту. Дефолт, згідно із загальним підходом у проформах GAFTA та FOSFA, може бути оголошений невинною стороною в будь-який час після закінчення періоду контракту/порушення умов, у такому разі датою дефолту вважається наступний після нотису про дефолт робочий день. При цьому деякі проформи, наприклад GAFTA 78 (contract for goods by rail), прямо встановлюють граничну дату, після якої дефолт настає автоматично, якщо він не був оголошений раніше.
Суперечності у визначенні дати дефолту виникають у випадку, коли винна сторона самостійно оголошує себе в дефолт «достроково». У цьому випадку така заява буде заявою про дострокове розірвання контракту (anticipatory breach), і дата такого нотису не вважатиметься датою дефолту і, відповідно, датою, на яку розраховуються збитки невинної сторони. У цій ситуації, за загальним правилом, датою дефолту буде дата акцепту такої заяви.
Скільки часу стороні потрібно (і чи потрібно) на акцепт – питання дуже спірне й неоднозначне.
У прецеденті Jonathan v Agnew [1979] 1 ALL ER 883 було закріплено відомий принцип англійського права, який полягає в наступному: якщо після порушення контракту невинна сторона з розумних причин продовжує вважати контракт чинним, збитки можуть бути оцінені з урахуванням ціни на товар в останній день, коли невинна сторона припиняє контракт.
У рішенні у справі Tai Hing Cotton Mill Limited v Kamsing Knitting Factory [1979] A.C. 91 також йдеться про те, що «якщо сторона погоджується з порушенням контрактних зобов’язань іншою стороною і приймає їх, у такому разі збитки невинної сторони мають бути оцінені на день акцепту порушення другою стороною. Але якщо порушення не було акцептоване невинною стороною, тоді збитки мають бути оцінені на момент закінчення періоду поставки за контрактом».
Виходячи з нашого досвіду в англійській арбітражній практиці з торгових контрактів, які регулюються англійським правом, ми можемо стверджувати, що дата дефолту насправді залежить від багатьох факторів, у тому числі й від наміру сторін. Наприклад, в одній з наших нещодавніх справ нам вдалося значно знизити суму дефолту, яку пред’являв нашому клієнту контрагент, завдяки тому, що нам вдалося «уточнити» дату дефолту, заявлену контрагентом.
Default clause та наслідки зриву контрактних зобов’язань
Стандартні проформи контрактів GAFTA та FOSFA містять застереження, що визначає наслідки невиконання зобов’язань за контрактом — default clause. Якщо одна зі сторін не виконає взяті на себе зобов’язання, міра її відповідальності та наслідки такого порушення мають визначатися згідно з умовами цього застереження.
Застереження про дефолт передбачають, що невинна сторона у разі порушення контракту з боку контрагента вправі оголосити дефолт, а саме:
- подати нотис про дефолт на адресу порушника;
- перепродати або перекупити узгоджену партію товару;
- визначити різницю в ціні — default price;
- вимагати відшкодування різниці в ціні та додаткових збитків.
Коли сторона вважає, що інша сторона не має наміру виконувати свої зобов’язання та відшкодовувати збитки, вона може ініціювати арбітражний процес GAFTA/FOSFA. Важливо зазначити, що для цього необхідна наявність відповідного арбітражного застереження між сторонами.
Чому GAFTA/FOSFA — найкращий арбітраж для торговельної індустрії
Арбітраж GAFTA/FOSFA є пріоритетним інструментом альтернативного вирішення комерційних спорів. Він відрізняється гнучкістю процедури, швидкістю вирішення спорів і відносною дешевизною процесу. Правила арбітражу GAFTA/FOSFA встановлюють мінімальну кількість формальностей і зволікань для сторін, що полегшує доступ до справедливого і швидкого розгляду спорів.
Необхідно зазначити, що для передачі спору на розгляд в арбітраж GAFTA або FOSFA сторонам не обов’язково бути членами відповідних асоціацій. Однак сторони повинні заздалегідь про це домовитися. Наприклад, якщо контракт укладено на основі стандартних проформ GAFTA/FOSFA, такі проформи вже містять свої арбітражні застереження, згідно з якими всі спори вирішуються у відповідних арбітражних судах.
Яким би напруженим не був спір під час арбітражного розгляду, за сторонами все одно залишається право врегулювати спір мирним шляхом. У цьому випадку арбітри вимагатимуть оплату лише за фактично витрачений час.
Досвід Interlegal показує, що близько 80% спорів не доходять до арбітражу, оскільки сторони приходять до мирного врегулювання спору.
В одній з нещодавніх справ Interlegal в арбітражі GAFTA контрагенти клієнта вкрай неохоче йшли на переговори щодо врегулювання спору аж до моменту подання позову. Однак після отримання позову вони оперативно висловили готовність до діалогу, щоб уникнути додаткових витрат на юридичні послуги, арбітражних витрат та нарахування відсотків.
Якщо відповідач відстоює свою позицію в арбітражі і за підсумками розгляду трибунал винесе рішення, проблем з виконанням цього рішення не виникає.
Процедура виконання здійснюється згідно з Нью-Йоркською конвенцією про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень 1958 року. На сьогодні близько 160 країн є учасницями цієї конвенції та застосовують загальні законодавчі стандарти для визнання арбітражних рішень на своїй території.
