Доброзвичайність: коли право згадує, що воно не лише про правила
10 Серпня, 2026
116
Право і «нормальність»: короткий філософський відступ
Класичне приватне право традиційно поєднує формально визначені норми з оціночними стандартами поведінки учасників правовідносин. Тому поряд із конкретними приписами діють загальні засади, які допомагають оцінити не лише те, чи діяла особа формально правильно, а й те, чи була її поведінка належною. Римське право виразило цю ідею через bona fides, а сучасні кодифікації — через добросовісність як одну із загальних засад приватного права.
Проєкт нового Цивільного кодексу України (реєстр. № 15150), прийнятий Верховною Радою за основу 28 квітня 2026 року, продовжує цю традицію, однак пропонує ще одну оціночну категорію — доброзвичайність (boni mores).
Однак кожна спроба «очистити» право від оціночних категорій щоразу натрапляє на ту саму межу: не вся формально правильна поведінка є нормальною, і не вся нормальна поведінка формалізована.
Право ефективно працює з трьома базовими модальностями: дозволено, заборонено та обов’язково. Натомість воно значно гірше оперує четвертою — «так не роблять».
Саме цьому рівню надає нормативного значення категорія доброзвичайності, закріплена у статті 6 проєкту нового ЦК поряд із системою загальних засад приватного права.
Доброзвичайність як «соціальна пам’ять» права
Стаття 6 проєкту визначає доброзвичайність як «сукупність моральних норм та принципів, стандартів етичної поведінки та загальновизнаних уявлень про належну поведінку, усталених у суспільстві». У площині цивільного обороту її можна розуміти як вимогу співвідносити поведінку сторони з усталеними та соціально прийнятними уявленнями про належне. Галузеві практики можуть допомагати суду конкретизувати цей стандарт, але не підміняють його.
Це поняття концептуально пов’язане зі звичаєм, який також визнається джерелом цивільного права у проєкті ЦК, однак не зводиться до нього.
Якщо звичай відповідає на запитання «як фактично діють?», то доброзвичайність — на запитання «як належить діяти, щоб поведінка була прийнятною з погляду правопорядку та загальновизнаних уявлень про належне?»
У цьому сенсі доброзвичайність виконує функцію нормативної селекції практик: не кожна поширена поведінка визнається належною.
Співвідношення з іншими засадами приватного права
Проєкт нового ЦК містить кілька взаємопов’язаних оціночних категорій:
- добросовісність вимагає чесної, відкритої та послідовної поведінки й протидіє зловживанню правом;
- розумність задає критерій раціональної поведінки у конкретних обставинах;
- справедливість допомагає оцінювати співмірність і прийнятність правового результату;
- доброзвичайність фокусує увагу на відповідності поведінки загальновизнаним уявленням про належне.
Тому навіть за відсутності прямого порушення договору чи очевидного зловживання правом поведінка сторони може набути негативної оцінки у спорі, якщо вона суперечить усталеним очікуванням відповідної сфери.
Водночас доброзвичайність не варто перетворювати на універсальну самостійну підставу відповідальності. За логікою статті 6 проєкту, якщо приватні відносини суперечать доброзвичайності, юридичні наслідки мають бути визначені Кодексом, іншим законом або договором.
Актуальність у сучасних умовах
Особливої ваги доброзвичайність набуває в сучасному економічному обігу — зокрема, в умовах воєнних ризиків і нестабільності логістичних ланцюгів, коли:
- ризик форс-мажорних обставин стає постійним фактором;
- стандартні моделі виконання договорів порушуються;
- значна частина взаємодій опиняється в «сірій зоні» між нормою і практикою.
За таких умов підхід «застосовуємо договір і більше нічого» часто виявляється недостатнім. Доброзвичайність може стати додатковим інструментом оцінки того, як сторони поводилися в обставинах, яких договір не передбачив або врегулював лише загально.
Практичні кейси: логістика, арешти, форс-мажор
Наведені нижче кейси — не готові моделі судових висновків, а приклади ситуацій, у яких доброзвичайність може впливати на оцінку фактичної поведінки поряд із законом, договором, добросовісністю та обов’язком мінімізувати збитки.
Кейс 1. Рефрижераторний контейнер під арештом
Ситуація, добре знайома портовій та логістичній практиці: контейнер із вантажем затримано або арештовано, але для збереження вантажу потрібне безперервне енергозабезпечення.
Формально:
- подальше перевезення може бути зупинене;
- розподіл витрат визначається договором;
- перевізник може бути обмежений у фактичному контролі над вантажем.
Фактично:
- рішення про підтримання температурного режиму потрібно приймати щодня;
- збитки постійно зростають;
- кожна зі сторін намагається мінімізувати власні втрати та уникнути додаткових витрат.
У межах оцінки доброзвичайності суд може з’ясовувати:
- чи вживала сторона розумних заходів для мінімізації шкоди;
- чи відповідала її поведінка застосовним галузевим стандартам;
- чи не займала вона пасивної позиції під виглядом формальної правоти, попри передбачуване зростання збитків.
Кейс 2. Форс-мажор і поведінка сторони
Воєнні обмеження призводять до часткового закриття порту або істотного порушення його роботи.
Формально:
- форс-мажор за наявності необхідних умов може звільнити сторону від відповідальності за порушення зобов’язання;
- саме зобов’язання не припиняється автоматично, а можливість зупинення виконання залежить від закону та умов договору.
Однак доброзвичайність порушує інше питання:
- чи діяла сторона активно — своєчасно інформувала контрагента, пропонувала розумні альтернативи, вживала заходів для зменшення наслідків;
- чи обмежилася вона формальним посиланням на форс-мажор.
Отже, звільнення від відповідальності не означає звільнення від вимог до належної поведінки.
Кейс 3. Покинутий вантаж (abandoned cargo)
Одержувач фактично залишає вантаж і не вживає заходів для його прийняття або подальшого розпорядження ним.
Формально:
- витрати можуть бути покладені на сторону, визначену договором;
- перевізник діє в межах стандартних умов перевезення.
Фактично:
- процедури можуть затягуватися;
- витрати продовжують накопичуватися;
- одна зі сторін може покращувати власну позицію за рахунок іншої.
Доброзвичайність дає змогу оцінити:
- чи вживала сторона заходів для зменшення сукупних втрат;
- чи надавала вона необхідну інформацію своєчасно;
- чи не використовувала ситуацію винятково у власних інтересах.
Вплив на міжнародну логістику
У глобальних ланцюгах постачання — зокрема, за участю операторів на кшталт Maersk — ключове значення має стандартизація:
- уніфіковані умови перевезення;
- передбачуваний розподіл ризиків;
- процедурна дисципліна.
Доброзвичайність додає елемент, який складно повністю формалізувати: очікування належної поведінки в конкретній ситуації.
Це може мати такі наслідки:
- зростання значення фактичної поведінки сторін;
- необхідність ретельніше документувати рішення, повідомлення та запропоновані альтернативи;
- ризик конфлікту між глобальними договірними стандартами та локальною судовою оцінкою.
Сама наявність стандартних умов перевезення не гарантуватиме, що поведінка сторони в конкретній ситуації буде визнана належною.
Ризики правозастосування
Запровадження доброзвичайності пов’язане з низкою ризиків:
- невизначеність критеріїв;
- розширення судової дискреції;
- перетин із добросовісністю та звичаєм;
- ризик неоднакової судової практики;
- перегляд агресивних, але формально правомірних бізнес-практик.
У цьому контексті особливого значення набуде судова практика. Саме вона має відмежувати доброзвичайність від особистих моральних уявлень судді та сформувати достатньо зрозумілі й перевірювані критерії її застосування.
Висновок
Доброзвичайність у проєкті нового ЦК є спробою надати правового значення тому, що тривалий час існувало поза формальними нормами: очікуванню належної поведінки сторін у цивільному обороті.
Це підвищує гнучкість правозастосування, але водночас може зменшити його передбачуваність.
На нашу думку, доброзвичайність — не про те, щоб зробити право моральним. Вона про те, щоб не дозволити праву залишатися байдужим до того, як саме реалізуються формально надані права.
І, якщо дозволити собі один неформальний штрих: інколи проблема полягає не в тому, що правила порушили, а в тому, що ними скористалися занадто добре.
Олександр Чеботаренко,
юридичний радник Maersk Ukraine Ltd
Карина Горова,
партнерка Interlegal, арбітрка МКАС при ТПП України
