Податкове резидентство: як суди вирішують де вам сплачувати податки
30 Червня, 2026
88
Після 2022 року питання податкового резидентства стало одним із найактуальніших для українців, які проживають за кордоном. Мільйони осіб релокували свій бізнес та родину закордон, отримують там дохід та сплачують податки. Однак у нашій практиці регулярно виникають кейси, коли попри фактичне постійне проживання в іншій державі та інші місці зв’язки із нею Україна продовжує вважати особу своїм податковим резидентом із відповідними податковими наслідками. Зокрема, українська податкова застосовує правила КІК щодо іноземних компаній та претендує на оподаткування іноземного доходу.
У попередній статті ми детально розглядали критерії визначення податкового резидентства. Нагадаємо головне: вирішальне значення має не лише кількість днів перебування за кордоном, а насамперед центр життєвих інтересів особи.
Сьогодні вже сформувалася послідовна судова практика в питаннях резидентства. Нижче розглянемо ключові висновки судів.
1. Суди підтвердили принцип «послідовної оцінки» критеріїв резидентства у Податковому кодексі України.
Нагадаємо, що визначення податкового резидента та відповідних критеріїв описані у підпункті 14.1.213 ПКУ.
Актуальна судова практика підтверджує, що для визначення резидентства особи застосовується чітка ієрархія, а .критерії оцінюються послідовно:
- Місце постійного проживання
- Центр життєвих інтересів (родина, бізнес)
- Знаходження у країні 183 дні
- Громадянство
Наприклад, якщо ваш центр інтересів знаходиться в державі ЄС, а не в Україні то правило “183 днів” або наявність українського паспорта відходить на задній план. В такому разі особа вважаєтся резидентом цієї європейської держави, а для України повинна вважатися нерезидентом.
2. Наявність ФОП ≠ автоматичне резидентство України
Верховний суд у справі №320/35437/24 висловив свою позицію щодо зареєстрованого ФОП як підтвердження резидентства. Ця позиція є важливою з огляду на донедавню багаторічну практику.
Так, на рівні міждержавних угод про уникнення подвійного оподаткування реєстрація як самозайнята особа (фізична особа-підприємець в Україні), вважається лише складовою центра життєвих інтересів. При цьому на рівні ПКУ реєстрація як ФОП було достатнім для збереження українського резидентства та зачіпкою для податківців у подібних спорах.
За обставинами справи позивач із 2022 року проживає разом із сім’єю в Естонії. Він офіційно працює в Естонії, орендує житло за довгостроковим договором, має довідку про податкове резидентство Естонії. Окрім цього, дитина навчається в естонській школі та діяльність ФОП в Україні припинена.
Суд дійшов висновку, що фактичний центр життєвих інтересів особи знаходиться саме в Естонії та визнав позивача естонським резидентом.
Вирішальними стали реальні соціальні та економічні зв’язки з цією державою.
Таким чином реєстрація ФОП в Україні сама по собі не призводить до автоматичного визнання особи українським податковим резидентством, якщо центр життєвих інтересів свідчить про інше.
3. Тимчасовий захист сам по собі не змінює податкове резидентство
У іншій справі № 280/3288/24 Верховний суд висловився щодо статусу тимчасового захисту в іноземній державі та втрати резидентства України по цій причині.
Позивач проживає разом із сім’єю в Німеччині на підставі тимчасового захисту. Крім того, отримав податковий реєстраційний номер в Німеччині, здійснює підприємницьку діяльність, припинив ФОП в Україні.
Для з’ясування свого резидентського статусу звернувся до ДПС за консультацією із запитання щодо обов’язку подавати повідомлення про набуття частки в КІК та відповідну звітність.
Відповідь ДПС була позитивною через наявність у позивача нерухомості для постійного проживання в Україні.
В рамках розгляду справи cуд підтримав позицію податкового органу. Судом було зазначено, що сам факт отримання тимчасового захисту не означає автоматичної втрати податкового резидентства України, а наявність нерухомості в Україні була оцінена як наявність місця постійного проживання та, відповідно, першого критерію резидентства. За таких обставин на платника продовжують поширюватися правила КІК.
В даному випадку позивач програв суд через формальний підхід суду та помилкову юридичну стратегію. Судді ухопилися за наявність у нього української нерухомості та статус «тимчасового захисту» в Німеччині, проігнорувавши іноземний бізнес та довідку місцевої податкової. Позивач не зміг переконливо довести податковій повне перенесення свого «центру життєвих інтересів» за кордон ані до суду, ані в суді.
Таким чином, щоб уникнути подібної пастки, необхідно заздалегідь підготувати зважену та впевнену позицію та зібрати пакет доказів. Лише іноземної довідки про резидентство недостатньо. Спершу ліквідуйте український ФОП та зберіть докази вашого реального проживання за кордоном (довгострокова оренда, контракти, школа дітей, місцева страховка), щоб забезпечити надійну лінію захисту.
4. Які докази суди вважають вирішальними для центру життєвих інтересів
Суди визнають наявність центру життєвих інтересів в кожному випадку індивідуально. Проте з практики можна виділити наступні основні:
- місце проживання сімʼї;
- місце освіти дітей;
- наявність медичного страхування;
- наявність трудового контракту/зареєстрованого бізнесу;
- наявність банківського рахунку;
- місце сплати податків.
Висновки
Остання судова практика демонструє чіткий підхід: визначення податкового резидентства ґрунтується не на формальних ознаках, а на реальному центрі життєвих інтересів особи.
Для власників міжнародного бізнесу це має особливе значення, адже саме статус податкового резидента впливає на:
- застосування правил КІК;
- оподаткування іноземних доходів;
- виконання обов’язків із декларування;
- можливість застосування міжнародних конвенцій про уникнення подвійного оподаткування.
Саме тому кожна ситуація потребує індивідуального аналізу та належної доказової бази. Наявність документів про проживання, роботу, ведення бізнесу, сплату податків і сімейні зв’язки нерідко стає вирішальним аргументом у спорі з податковими органами.
