Особливості визнання і виконання за кордоном рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду

• Претензії. Суд та арбітраж

В останні роки дуже поширеною є практика врегулювання спорів та розбіжностей із зовнішньоекономічних відносин саме в міжнародних комерційних арбітражах. Не останнє місце серед міжнародних арбітражних інституцій посідає Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України (МКАС при ТПП України), який незважаючи на свою молодість вже отримав визнання у світі та користується значним авторитетом.

Так, за даними звіту МКАС при ТПП України, у 2013 році проводилась активна робота з популяризації діяльності міжнародних арбітражних інститутів при ТПП України. За 2013 рік до провадження в МКАС при ТПП України було прийнято 428 справ. Сторони по справам, які прийняті до провадження в МКАС про ТПП України в 2013 році були з 55 держав, в тому числі із 46 держав далекого зарубіжжя, 8 держав СНД. Резиденти були відповідачами по 55 справам, що складає 12,85% від загальної кількості справ, та позивачами — по 366 справам (85,51%).

Достоїнства та переваги арбітражу

Тенденція передачі комерційних спорів на розгляд саме арбітражів, зокрема до МКАС при ТПП України, є вельми виправданою. Адже у порівнянні із державними судами, інститут арбітражного розгляду має низку переваг — це і досить стислі строки розгляду справи, і вузька спеціалізація арбітрів, кандидатури яких сторони визначають самостійно. Але основною причиною арбітражного розгляду справи є очікування сторін обґрунтованого та остаточного рішення, яке підлягає виконанню.

Крім того, одним із важливих принципів інституту арбітражного врегулювання є визнання і добровільне виконання прийнятого арбітражем рішення сторонами. Адже ще на стадії укладання зовнішньо­економічного контракту сторони домовляються, що у випадку виникнення розбіжностей, вони підлягають вирішенню і врегулюванню єдиним арбітражним органом, якому сторони довіряють і авторитет якого для них є беззаперечним. Тобто, сторонами обопільно приймається , що після винесення рішення арбітражним органом, воно буде виконане добровільно.

Нажаль, зазначений принцип часто-густо має декларативний характер, і перед зацікавленою особою рано чи пізно постає питання визнання та примусового виконання арбітражного рішення.

У тих випадках, коли рішення підлягає виконанню на території України, все більш-менш зрозуміло. Адже міжнародні конвенції, учасником яких є Україна, та внутрішнє законодавство України досить детально регламентують процедуру визнання та виконання арбітражних рішень на території України. І хоча деякі проблемні питання та колізії все ж виникають, практика останніх декількох років свідчить про успішне впровадження інституту визнання та виконання арбітражних рішень в України (як МКАС при ТПП України, так і інших міжнародних арбітражів).

Однак враховуючи, що предметом розгляду у МКАС при ТПП є зовнішньоекономічні контракти, принаймні один із учасників яких є іноземний суб’єкт господарювання (іноземний елемент), досить часто ставиться питання виконання рішень МКАС при ТПП України за кордоном. І практичні реалії визнання та виконання рішень МКАС при ТПП України містять деякі «підводні камені», які необхідно враховувати перш, ніж звертатися за виконанням.

Загальні принципи виконання рішень МКАС при ТПП України за кордоном.

Основним документом, що регулює питання визнання та приведення у виконання іноземних арбітражних рішень є Нью-Йоркська Конвенція про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень 1958 року (надалі Конвенція 1958 р.), учасником якої є і Україна.

Зрозуміло, що положення Конвенції 1958 р. щодо процедури виконання арбітражних рішень імплементовані і в законодавство країн — учасниць Конвенції.

З урахуванням положень Конвенції 1958 р. розроблена і ст.ст. 57, 58 Регламенту МКАС при ТПП України, відповідно до положень яких рішення МКАС виконується сторонами добровільно у встановлений в рішенні строк. При відмові від добровільного виконання рішення приводиться у виконання в примусовому порядку згідно з процесуальним законодавством і міжнародними договорами країни, де витребується таке приведення у виконання.

Згідно із змістом статті 58 Регламенту МКАС при ТПП України, якщо боржник, щодо якого здійснюється виконання, знаходиться за межами України, рішення МКАС приводиться до виконання за письмовим клопотанням заявника, яке надсилається компетентному держаному суду в країні знаходження боржника і компетентний суд договірної країни визнає і приводить до виконання рішення МКАС згідно з процесуальним законодавством цієї країни.

Окрім клопотання сторона, що спирається на арбітражне рішення або порушує клопотання про його виконання, повинна подати:

• оригінал належним чином засвідченого арбітражного рішення або належним чином засвідчену копію такого;
• оригінал арбітражної угоди, або належним чином засвідчену копію такої.

Практичні аспекти підготовки документів для виконання

На перший погляд, зазначені вище правила є досить простими. Однак вже на стадії підготовки документів для подання в компетентний суд за кордоном виникають важливі для практичного застосування аспекти.

Саме надання оригіналів сторонами є першочерговим питанням, що потребує вирішення. Як правило, сторони з небажанням ставляться до необхідності віддати єдині оригінали арбітражного рішення чи арбітражного застереження, тому постає питання з оформлення їхніх копій.

Вирішує питання офіційного засвідчення копій арбітражного рішення чи арбітражного застереження їхнє оформлення шляхом легалізації за допомогою консульської установи, поставлення апостилю або без додаткового посвідчення (у випадку існування міжнародних договорів України про правову допомогу, що містять положення щодо скасування вимоги легалізації офіційних документів).

На сьогоднішній день найбільш популярним та виправданим способом оформлення документів для їхньої легалізації та можливого використання за кордоном є поставлення апостилю, запровадженого Гаазькою Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961. Серед компетентних органів, які уповноважені проставляти апостиль на документах для дії за кордоном в державах, що приєдналися до Гаазької Конвенції 1961 року, зокрема на документах, виданих органами юстиції та судами та документах, що оформлені нотаріусами України, є Міністерство юстиції України.

Відповідно до Правил проставлення апостилю на офіційних документах, призначених для використання на території інших держав, що затверджені спільним наказом Міністерства закордонних справ України, Міністерства освіти і науки України та Міністерством юстиції України від 05.12.2003 № 237/803/151/5 передбачено, що апостиль проставляється на документах, які видаються органами судової влади України. Відповідно до регламенту МКАС при ТПП України — МКАС при ТПП України є самостійною постійно діючою арбітражною установою (третейським судом), що здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 24.02.1994, а тому не є частиною судової системи України.

Рішенням проблеми є подання до Міністерства юстиції України нотаріально завіреної копії арбітражного рішення, бо саме на нотаріально завіреній копії Міністерство має право проставляти апостиль.

Обставини можуть ускладнитися тим, що сторони в арбітражному застереженні іноді визначають англійську мову як мову арбітражу, в результаті чого усі процесуальні документи видаються англійською мовою в тому числі і саме арбітражне рішення.

Повертаючись до необхідності подання до Міністерства нотаріально посвідченої копії арбітражного рішення, необхідно взяти до уваги той факт, що нотаріуси уповноважені вчиняти нотаріальні дії лише до документів складених державною мовою, що встановлено ст. 15 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993, що базується на положенні ст. 10 Конституції України, а тому стороні необхідно спочатку зробити переклад відповідного рішення, посвідчити його нотаріально і потім подавати до Міністерства юстиції України для проставлення апостилю.

У випадку коли арбітражна угода не є окремим документом, а закріплена як розділ у зовнішньоекономічному договорі сторона стикається з реальною проблемою нотаріального засвідчення копії такої угода, бо існує проблема з отриманням оригіналу угоди для визнання та виконання арбітражного рішення за кордоном. Проблема у тому, що Міністерство юстиції України відмовляє в поставленні апостилю на зовнішньо­економічному договорі посилаючись на Правила проставлення апостиля на офіційних документах, призначених для використання на території інших держав, що затверджені спільним наказом Міністерства закордонних справ України, Міністерства освіти і науки України та Міністерством юстиції України від 05.12.2003 N 237/803/151/5 відповідно до яких апостиль ставиться лише на офіційних документах, а не на документах адміністративного характеру, що мають пряме відношення до комерційних операції. У такому випадку сторона має бути готова надати оригінал зовнішньоекономічного договору.

Окремо необхідно відзначити обов’язок зацікавленої особи здійснити належний переклад клопотання та всіх документів, що до нього додаються на офіційну мову держави виконання.

Так, відповідно до положень Конвенції 1958 р., якщо арбітражне рішення або угода викладені не на офіційній мові тієї держави де запитується виконання, сторона яка ініціює клопотання, повинна надати також належним чином засвідчений переклад цих документі на офіційну мову. Переклад засвідчується офіційним перекладачем або консульською установою.

Як вже було обумовлено вище, приведення арбітражних рішень до виконання, хоч і здійснюється на базі правил викладених у Конвенції 1958 р., однак із врахуванням законодавства, що діє у відповідній державі виконання. Про це прямо зазначено у ст. 3 Конвенції 1958 р.

Тому на стадії виконання можуть виникати певні нюанси в залежності від внутрішнього устрою держави виконання та загальних процесуальних правил, які діють в такій державі. Це стосується і перекладу офіційних документів. В деяких державах (наприклад, в Угорщині) діє особливий порядок офіційного перекладу документів. Так, перш ніж перекладені документи будуть надані до суду, переклад повинен бути затверджений спеціальним державним закладом Угорщини. Інакше судовий орган може їх повернути.

А в деяких іноземних державах (наприклад, Індії) суди для цілей визнання та виконання арбітражних рішень мають право додатково вимагати оформлення афідевіту (відповідно до роз’яснення Міністерства юстиції України від 01.02.1998 «Щодо нотаріального оформлення від імені громадян, підприємств, установ і організацій України документів, призначених для дії за кордоном» афідевіт — це письмова урочиста заява, яка містить документи, що підтверджують викладені в ній факти), який супроводжуватиме клопотання до відповідного суду щодо визнання та виконання рішення МКАС при ТПП України.

Проблема електронного апостилю

У ХХІ ст. науково-технічний прогрес призвів до значних правових інновацій. У США у 2006 році було запущено пілотну програму електронного апостилю «e-App» (Electronic Apostille Program).

Программа «e-App» передбачае систему проставлення апостилю в електронному форматі з цифровим сертифікатом (e-Apostille), а також створення електронного реєстру (e-Register), до якого є онлайн-доступ для перевірки походження апостилю. Після впровадження цієї програми зацікавлені особи в державі прийняття апостилю, наприклад суддя, може перевірити походження апостилю в онлайн-режимі, аба навіть скачати апостиль разом з документом у електронному форматі з цифровим сертифікатом дійсності. Заявник, який має цифровий підпис, може звернутися за апостилюванням документу в електронному форматі.

Нова Зеландія, Іспанія, Колумбія та Молдова впровадили систему електронного апостилю згідно програми «e-App». З 1 жовтня 2013 року Республіка Молдова повністю припинила проставлення апостилю на паперовому алонжі, перейшовши виключно на роботу у системі e-Apostille.

Це призвело до деяких ускладнень у дещо відсталих у технічному та політичному розвитку країнах. Так, у нашій практиці був випадок невизнання електронного апостилю, проставленого Міністерство юстиції Республіки Молдова у юрисдикції Російської Федерації.

Правовий департамент Міністерства іноземних справ РФ в так висловив позицію Росії на проблему визнання електронного апостилю мовою оригіналу:

«Из материалов специальной комиссии не следует, что введение государством электронного апостиля должно быть сопряжено с автоматическим отказом этого государства от признания и использования „обычного“ апостиля (что, видимо, произошло в случае с Республикой Молдова). Кроме того, ни в Конвенции, ни в „Выводах и рекомендациях“, одобренных вышеупомянутой специальной комиссией Гаагской Конференции, не говорится о существовании или безоговорочной необходимости государств признавать или использовать электронный апостиль — тем более, в качестве единственного и безальтернативного инструмента для отмены требования легализации иностранных официальных документов. В конечном счете, вопрос о целесообразности применения и признания электронных апостилей, по сути, оставлен на усмотрение принимающих государств, т.е. Российской Федерации. С учетом изложенного, придерживаемся мнения, что поспешное введение государством электронного апостиля — с одновременной отменой практики применения „обычного“ апостиля — может создавать серьезные помехи международному общению, в том числе урегулированию конкретных правоотношений, возникающих в связи с необходимостью легализации иностранных официальных документов, и в этом смысле не вполне отвечает объекту и целям Конвенции».

Гаазька Конференція з міжнародного приватного права дійсно ухвалила документ під назвою «Висновки і рекомендації, прийняті Спеціальною комісією з практичного застосування Гаазьких Конвенцій про апостиль, отримання доказів, вручення документів», датований 28.10.2003, у п. 4 якого міститься теза, що дух и буква Конвенцій не створюють перешкод для використання сучасних технологій. У всякому разі електронний апостиль не порушує принципу, згідно з яким законно виданий у Державі-члені Конвенції, має визнаватися в іншій Договірній державі..

Висновки

Зрозуміло, що висвітлити детальну процедуру визнання та виконання арбітражних рішень в різних країнах в рамках однієї статті не є можливим.

Тому у разі виникнення необхідності виконання арбітражного рішення за кордоном окрім звернення до фахівців українського законодавства (адже саме українські юристи володіють детальною інформацією щодо легалізації необхідних документів, та при необхідності оперативно взаємодіють із МКАС при ТПП України) на наш погляд необхідно звертатися і до юристів держави виконання, які володіють спеціальними знаннями щодо внутрішнього законодавства країни виконання та необхідних процедурних моментів.

В цілому, практика останніх років дозволяє дійти висновку, що при вірному підході та грамотному оформленні документів, виконання арбітражних рішень МКАС при ТПП України за кордоном є досить стандартною процедурою.

Впровадження в Україні системи електронного апостилю вивело б на новий вищий рівень процес визнання та виконання арбітражних рішень українського арбітражу як закордонного. У згаданих Висновках і рекомендації, прийнятих Спеціальною комісією з практичного застосування Гаазьких Конвенцій є навіть спеціальні розділи «Використання інформаційних технологій для проставлення апостилів» та «Електронний апостиль» (п.п. 23, 24). Проте перехід на електронний апостиль буде сприяти процесу визнання та виконання рішень українського арбітражу за кордоном, якщо такий перехід не буде абсолютним, тобто буде збережено також систему знайому всім країнам-членам відповідної Конвенції, хоча б на якийсь розумний перехідний період.

Опубліковано в «Юргазета».