Інвестиції в портову галузь: проблеми та шляхи їх вирішення

• Порти та термінали
• Угоди та Інвестиції

До проблем інвестування портової галузі треба підходити комплексно і системно. Їх можна поділити на політичні, економічні та правові проблеми. Можна також довго думати як побороти ці багатоманітні та складні проблеми Однак практика може підказати комплексний підхід до їх вирішення.

Сучасний стан цього питання такий: державні інвестиції у портове господарство України складають сотні мільйонів, у кращому випадку декілька мільярдів гривень на рік, а лише невідкладні потреби оцінюються за скромними підрахунками у мільярд американських доларів щонайменше. Та не це вражає найбільше, а те, що навіть ці доволі скромні інвестиції державний сектор економіки не в змозі повністю освоїти. А якщо врахувати корумпованість, яка щоразу перемагає у відчайдушній боротьбі з нею, то стає зрозуміло, що збільшення об’ємів державних інвестицій не дасть очікуваного результату. Зрозуміло, що без розумної та зваженої політики у державі в цілому портова галузь буде занепадати, але концентрація зусиль у напрямку інвестування саме в портовій сфері завдяки ефекту мультиплікатора може створити передумови для зростання української економіки в цілому. Тому стає цілком зрозумілим, що без приватних інвестицій у портовому секторі економіки Україні не обійтись.

Приватні інвестори, особливо закордонні, мають не лише значні інвестиційні ресурси, а й значно більшу мобільність управління ними. Та й красти самі у себе вони не схильні. От і виходить, що на сім бід – одна відповідь: роздержавлення.

Тепер виникає ще більше питань: якими темпами, у яких форматах, тощо. Адже приватний інвестор дуже тонко відчуває усі нюанси інвестиційного клімату. Зокрема на іноземні приватні інвестиції годі й сподіватись, якщо інвестиційний клімат у державі несприятливий. А цей клімат залежить від багатьох чинників. Тут ми зупинимось лише та правових. Адже для приватного інвестора саме правове поле відіграє найважливішу роль серед інструментів, які використовуються для вирішення питань, пов’язаних з інвестуванням.

Методи роздержавлення у портовому секторі    
Світова практика роздержавлення останнім часом показує, що найпоширенішими методами роздержавлення є такі, які можна загалом охарактеризувати як публічно-приватне партнерство, зокрема і особливо, поширення набуває концесія.

Пришвидшенню темпів роздержавлення та раціоналізації реформ у портовому секторі української економіки має сприяти передача портів у концесію та приватизація державної власності у портовому господарстві.
Відносна відсталість правового регулювання у цих сферах стає дедалі очевиднішою. Розв’язанню проблем має сприяти прийняття у новій редакції Закону України «Про концесії», проект якого від 15.03.2018 прийнято парламентом України у першому читанні.

Основною метою роздержавлення є демонополізація та децентралізація у портовому господарстві України. Нова редакція вищезгаданого Закону саме  направлена на досягнення цієї мети. Адже не секрет, що раніше конкурсні умови розроблялися насправді для одного учасника (концесіонера), чим пояснюються дуже скромні результати реалізації українських концесійних проектів у минулому.

Наразі ландшафт у царині роздержавлення визначається відносинами оренди державного майна приватним сектором, які замінили відносини спільної діяльності у цьому плані. Однак оренда не є принципово господарським (торговельним) інститутом. От законопроект і передбачає трансформацію орендних правовідносин у концесійні, які значно краще за своєю правовою природою відповідають економічним цілям процесу роздержавлення, що буде задовольняти як державні інтереси, так й інтереси приватних інвесторів. У той же час за своєю правовою та організаційною формою концесія лише незначною мірою відрізняється від оренди, що буде полегшувати цю трансформацію.

Взагалі законодавча техніка створює приємне враження, хоча є й недоліки. Наприклад: обґрунтовані сумніви викликають положення законопроекту про доповнення ст. 141 Земельного кодексу України. Але у другому читанні ці недоліки можна легко виправити.

Нас дуже зацікавив інститут незалежного експерта - особи, яка володіє спеціальними знаннями у певній галузі та може надати висновки, роз'яснення, рекомендації, консультації, та за договором з концесієдавцем залучається до роботи конкурсної комісії з правом дорадчого голосу, запроваджений п. 12 ст.1 законопроекту.

Але радикальнішим методом роздержавлення є приватизація. Цей метод дуже гнучкий, адже приватизація може бути як повною, так і частковою, тобто держава сама визначає, яку частку пакету акцій вона продасть: від 100% до однієї акції. Лише Велику Британію та Нову Зеландію можна навести як приклад країн, де перетворення у сфері портового господарства наближаються до повного роздержавлення. 
Приватизація, повна або часткова, корпоратизація, оренда, концесія, спільна діяльність, створення спільних підприємств з мішаним державним та приватним капіталом – основні правові методи роздержавлення у портовому секторі економіки. Причому останнім часом надзвичайного поширення набувають схеми державно-публічного партнерства, зокрема, концесія.

Висновок
Реформування портового сектору в Україні йде повільно. На сучасному етапі головним методом роздержавлення, який сприяє вирішенню проблеми дефіциту інвестицій, є оренда державного майна приватним сектором. Це пояснюється недостатнім розвитком правових та організаційних механізмів роздержавлення. Хоча надлишкові темпи роздержавлення дійсно можуть зашкодити, особливо соціальній сфері, роздержавлення власності в українських портах має бути прискорено. І допоможе цьому Закон «Про концесії» у новій редакції, адже концесія останнім часом отримала друге дихання завдяки поширенню її у країнах Східної Європи та на теренах колишнього Радянського Союзу.

Юридична газета, №21-22 від 29.05.2018

Артур Ніцевич

nitsevych@interlegal.com.ua

Вячеслав Лебедев

lebedev@interlegal.com.ua