“ЗАЛЕЖАЛІ” ВАНТАЖІ: ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ Й АЛГОРИТМ ДІЙ

• Транспорт і Логістика

Проблема так званих “залежалих” вантажів не є новою для сучасного ринку, проте такі ситуації все частіше виходять на перший план в сьогоднішніх економічних обставинах. Особливо такі вантажі створюють значні ризики для експедитора, який часто стає основною стороною від якої вимагають відшкодування  витрат та збитків. Враховуючи, що витрати, пов’язані зі залежалими вантажами, можуть швидко перевищити вартість самого вантажу, експедитору потрібно розуміти ризики, пов’язанні з такими вантажами, причини виникнення проблеми та можливий алгоритм дій для мінімізації витрат.

Поняття залежалі вантажі та правове регулювання в Україні:

Залежалі вантажі — це вантажі, які не покидають порт у встановлений термін з різних причин.

Залежалі вантажі є широким поняттям, яке містить:

Незатребувані вантажі (unclaimed goods) — вантажі, щодо яких нездійсненні дії для їх отримання.

Покинуті/відмовні вантажі (abandoned goods) — вантажі, щодо яких є відмова забирати вантаж або відмова від права власності на вантаж.

Зазначені поняття не є синонімічними та від виду залежалого вантажу залежить порядок розв’язання проблем. Проте, у Посібнику FIATA з найкращих практик щодо покинутих товарів, з яким можна ознайомитися на сайті Асоціації, зазначені поняття ототожнюються.

У законодавстві України відсутнє визначення поняття залежалих вантажів, проте Декрет Кабінету міністрів України від 08.04.1993 № 33-93 «Про порядок вилучення та реалізації вантажів, що знаходяться у морських торговельних портах і на припортових залізничних станціях понад установлені терміни» (далі Декрет КМУ) містить перелік вантажів, які підлягаю вилученню та реалізації після спливу встановленого терміну.

До них відносять:

1. Вантажі, що знаходяться на зберіганні у морських торговельних
   портах чи на припортових залізничних  станціях  понад  установлені
   договорами  терміни, у разі відсутності доручення вантажовласників
   (вантажовідправників)  щодо  подальшого  їх  відправлення;
2. Вантажі,  подальше  відправлення  яких  неможливе   з    вини вантажовласника (вантажовідправника) та з незалежних від морських торговельних портів  чи  припортових  залізничних  станцій  причин (відсутність або неналежне оформлення експортної ліцензії,  інших документів, необхідних для виконання митних, санітарних  та  інших правил, тощо);
3. Вантажі,  що  відповідно  до  чинного  законодавства  визнані безхазяйним майном.

Вказаний Декрет КМУ  активно використовували до прийняття Митного кодексу України, проте, попри внесені зміни до цього нормативно-правового акту, на сьогодні положення Декрету є дещо застарілими і їх мало використовують.

У свою чергу, ч. 2 ст. 210 Митного кодексу України зазначає, що товари, вивантажені з судна в зону митного контролю на території морського, річкового порту, для митних цілей вважаються такими, що знаходяться на складі тимчасового зберігання. Загальний термін тимчасового зберігання не може перевищувати 90 днів (ч. 1 ст. 204 Митного кодексу України). Зазначений строк може бути продовжений максимум на 30 днів за заявою власника і за рішенням митниці. Протягом зазначеного терміну товар повинен бути:

- задекларований власником або уповноваженою ним особою до відповідного митного режиму;

- або переданий власником, або уповноваженою ним особою, власником складу тимчасового зберігання, митного складу, організацією – отримувачем гуманітарної допомоги відповідному органу доходів і зборів для зберігання    або розпорядження відповідно до Митного кодексу України;

- або відправлений під митним контролем в інші органи доходів і зборів для їх подальшого митного оформлення;

- або вивезений за межі митної території України.

Тобто, протягом цього терміну потрібно вирішити долю залежалого вантажу, тому що в іншому випадку він буде вилучений митними органами.

Варто пам’ятати, що в залежності від країни знаходження вантажу можуть відрізнятися як термін, так і порядок вилучення залежалого вантажу.

Причини виникнення проблеми з залежалими вантажами

Однією з найпоширеніших причин виникнення залежалих вантажів є відсутність належної перевірки експедитором контрагентів та отримувачів вантажу. Так, ризики, пов’язані з залежалими вантажами можна істотно знизити ще на переддоговірній стадії, просто шляхом наявності належних процедур, що дозволяють заздалегідь виявити будь-які проблемні місця. Експедитор повинен знати свого контрагента та фактичного отримувача вантажу, розуміти, що це не фіктивні компанії,  вони фінансово життєздатні, та готові прийняти вантаж — це все повинно підтверджуватися надійними джерелами.

Крім того, експедитор повинен знати, який саме вантаж перевозять, чи відсутні в країні, куди прямує цей вантаж будь-які обмеження, санкції чи квоти пов’язані з цим вантажем чи країною походження. Адже, це ще одна причина у зв’язку з якою, вантаж може стати незатребуваним. Знання цієї інформації на ранніх етапах перевезення допоможе уникнути чи зменшити витрат.

Наприклад, експедитор разом з клієнтом можуть змінити маршрут прямування вантажу, знайти іншого отримувача в іншій країні чи реекспортувати вантаж ще у місцях перевалки та реалізувати його у країні відправлення.

Ще одною з поширених причин виникнення залежалих вантажів є проблеми з документами у зв’язку з чим отримувач вантажу фактично не може і не має права отримати цей вантаж. Особливо актуальна ця причина для вантажів,  які швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, та вантажів, вартість яких є невеликою, тому сплата штрафних санкцій за понаднормове використання обладнання перевізника та зборів порту та державних органів є економічно невигідною для отримувача вантажу. Тому при експедируванні таких вантажів, експедитору потрібно бути особливо уважним при перевірці документів та упевнитися, що документи клієнта є належними та достатніми для отримання вантажу. Крім цього, важливо пам’ятати про підписання договору транспортного експедирування та відповідних заявок до нього.

Перевірка державних органів також може стати причиною виникнення залежалих вантажів, особливо якщо вантаж, що перевозиться, виявиться контрабандою. Ця причина тісно пов’язана з перевіркою документів, вантажу та самого контрагента. Для уникнення проблем пов’язаних з залежалими вантажами варто ретельно прописувати відповідальність контрагента у випадку виявлення у його вантажі контрабанди та вантажу, що не відповідає умовам договору чи заявки.

Однією з найнебезпечніших причин виникнення залежалих вантажів для експедитора, є самі дії експедитора, наприклад, притримання вантажу експедитором, або документів на вантаж, коносаменту. Зазначені дії є цілком звичною практикою, це по суті додатковий інструмент впливу на контрагента у зв’язку з невиконанням останнього своїх зобов’язань перед експедитором. Проте, у цьому випадку зростає ризик експедитора нести повну відповідальність перед перевізником та зменшуються шанси відшкодування витрат з боку контрагента.

Вимоги перевізника до експедитора при залежалих вантажах

Залежалі вантажі для експедитора небезпечні через те, що фактичний перевізник зазнає значні збитки за простій обладнання, зберігання вантажу, забезпечення умов перевезення передбачених  у перевізних документах, наприклад підтримання температурного режиму в рефрижераторному контейнері, та інші витрати.

У випадку, коли Експедитор безпосередньо зазначений як вантажоотримувач чи вантажовідправник, перевізник має право та законні підстави звернутися до експедитора з вимогою відшкодувати понесені ним витрати, адже експедитор є стороною договору перевезення та відповідно до нього несе відповідальність за вчасне отримання вантажу та у випадку порушення цього положення зобов’язаний відшкодувати понесені витрати.

У інших виникає питання, чи є правомірними вимоги перевізника до експедитора, адже експедитор не є стороною коносаменту і, по суті, не міг впливати на виконання контрагентами своїх зобов’язань.

Річ у тім, що стандартні договори транспортно-експедиторського обслуговування, що укладаються між експедиторами і агентами контейнерних ліній, як правило містять відсилання до умов перевезення по коносаменту, які є обов’язковими для сторін.

Своєю чергою, умови лінійних коносаментів покладають всю відповідальність за оплату фрахту, штрафів, втрат, витрат перевізника і т. д. на Merchant (в деяких коносаментах перекладається як «Торговець», або як «Клієнт»).

При цьому, у більшості Правил перевезень (Terms of carriage) лінійних перевізників під Merchant розуміється не тільки Вантажовідправник та Вантажоодержувач, а будь-яка  особа, яка має право власності на вантаж або транспортну накладну, або право на їх отримання, або інша особа, яка діє від імені таких осіб.

Таким чином, перевізник має право вимагати компенсацію витрат та відшкодування збитків з будь-якого з цих осіб, до яких так чи інакше можна віднести експедитора.

Перевізник також наділений таким ефективним способом забезпечення виконання зобов’язань боржника, як право утримання вантажу або товарно-транспортних документів.

При цьому специфіка утримання при лінійних морських перевезеннях полягає в тому, що перевізник може реалізувати своє право не тільки щодо вантажу або документів при проблемному перевезенні, як і будь-яких інших перевезень за участю експедитора. Таке положення передбачене у більшості коносаментах морських лінійних перевізників.

Це робить експедиторів більш уразливими, оскільки їх діяльність по організації перевезень є постійною, а не разовою. У деяких випадках перевізник може фактично заблокувати роботу експедитора, утримуючи його вантажі або документи.

Що в такому випадку робити експедитору?

Для зниження розміру витрат експедитор повинен діяти швидко та правильно. Необхідно негайно зв’язатися з вантажовідправником та вантажоодержувачем, повідомити про ситуацію, вимагати в короткий термін отримати вантаж  та оплати вже нараховані витрати. Тим часом експедитор повинен залишатися в повній бойовій готовності, поки ситуація не буде вирішена. Так, витрати пов’язані з утриманням вантажу повинно зменшити.

Наприклад, альтернативні рішення для зберігання вантажу, так вантаж можна помістити на складі, що буде дешевше в порівняні з утримання вантажу в контейнерному обладнанні на терміналі, отримання відмови від вантажу та пошук нових покупців.

Експедитору потрібно тримати зв’язок з перевізником, наполягати на тому, щоб перевізник звертався до сторін коносаменту, які безпосередньо несуть відповідальність за отримання вантажу. Обов’язково зазначати, що експедитор виконав всі свої зобов’язання за цим перевезення, у його контрагента немає претензій, та експедитор не може вплинути на отримувача, і у нього немає правових можливостей розпоряджатися цим вантажем.

Крім цього, експедитор може «нагадати» права фактичного перевізника, що дозволяють йому розпоряджатися майном. Так, більшість умов перевезення лінійних перевізників передбачають наступні положення:

«Якщо доставка Товару не провадиться в розумні терміни або коли, на думку Перевізника, Товари можуть зіпсуватися, розкластися, стати непотрібні або плата за зберігання або інші витрати перевищує їх вартості, Перевізник може на свій розсуд і без шкоди для будь-яких інших прав які він може мати, без повідомлення та без будь-якої відповідальності, пов’язаної з ним, продати, відмовитися або іншим чином позбутися Товарів і використовувати будь-які доходи від продажу для зменшення сум, належних Перевізнику від Продавця».

Аналогічне право перевізника передбачене як міжнародними, так і національними правилами, відповідно до якого перевізник може розпорядитися залежалим вантажем з метою компенсації належних йому платежів, понесених витрат, пов’язаних з перевезенням і доставкою вантажу, причому без згоди одержувача. Звертаємо увагу, що згідно з українським законодавством таке право виникає у перевізника через 60 днів з моменту прибуття судна в порт вивантаження (ст.167 КТМ України). Правда, за українським законодавством одержувач повинен бути обов’язково повідомлений про реалізацію його вантажу.

Підбиваючи підсумки, ще раз можемо констатувати, що проблема незатребуваних вантажів є однією з найгостріших в діяльності експедитора. Вкрай важливо, щоб експедитор приділяв увагу національним процедурам та законодавству, що стосуються роботи з вантажами, оскільки вони варіюються від країни до країни. Це вкрай складно, враховуючи, що мало експедиторів мають перевірених партнерів чи агентів у різних країнах прибуття вантажу, однак це означає, що важливо підтримувати тісний діалог зі всіма учасниками процесу та отримувати юридичний супровід для ефективного вирішення таких справ.

Спеціально для logistics-ukraine.com