Спрощена система по-новому: обмеження та ПДВ
10 Травня, 2012
15
З 1 січня 2012 року набрав чинності довгоочікуваний закон про спрощену систему оподаткування № 4014-УІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України й деякі інші законодавчі акти України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку й звітності» (далі – Закон).
З одного боку, Закон відповів на багато питань підприємців, які раніше чітко не регулювалися, з іншого, – він містить безліч нововведень, які потребують особливої уваги. Ми не будемо розглядати всі нововведення спрощеної системи, а зупинимося на тих, які, на наш погляд, є найбільш суттєвими.
На сьогодні Законом передбачено 4 категорії підприємців, які можуть здійснювати діяльність за спрощеною системою оподаткування. Віднесення суб’єктів до тієї чи іншої категорії залежить від обсягу прибутків підприємця протягом календарного року;
(іі) кількості найманих робітників;
(ііі) виду діяльності; статусу споживачів наданих послуг.
Важливою особливістю 1 і 2 категорії є спосіб визначення ставки єдиного податку, яка тепер залежить від розміру мінімальної заробітної плати. Відповідно збільшення мінімальної заробітної плати спричинить і збільшення ставки податку.
Одним з позитивних моментів, які спричиняє прийняття Закону, є скасування існуючої раніше заборони на віднесення до валових витрат витрат підприємства у зв’язку із придбанням товарів (робіт, послуг) у фізичних осіб – платників єдиного податку.
Зміни стосувалися й правил сплати податку на додану вартість. На відміну від норм, які регулювали спрощену систему оподаткування раніше, у Законі тепер чітко зазначено, що статус платника єдиного податку, незалежно від обраної податкової ставки, не звільняє підприємців від необхідності сплачувати ПДВ при ввезенні товару на митну територію України. Крім того, відразу після публікації Закону особливу увагу привернули норми щодо реєстрації в якості платників ПДВ.
Після аналізу норм Податкового кодексу України, які регулюють порядок сплати ПДВ і правила оподаткування осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, ми дійшли висновку, що думка, висловлена фахівцями податкових органів, є необгрунтованою – жодна норма Податкового кодексу України не містить прямої вказівки на обов’язок платника єдиного податку зареєструватися платником ПДВ за наявності зазначених вище умов, і виходячи із процитованої норми платник єдиного податку «може», але не «зобов’язаний» реєструватися платником ПДВ.
Врешті-решт, і Державна податкова служба України була змушена визнати таку позицію, видавши наприкінці минулого 2011 року лист № 8362/6/15-2316 від 26 грудня 2011 р., згідно з яким «платники єдиного податку, які застосовують ставку 5%, при перевищенні сукупних обсягів надання послуг (робіт) за останні 12 календарних місяців 300 тис. грн обов’язковій реєстрації платників ПДВ не підлягають».
