УГОДА ПРО АСОЦІАЦІЮ УКРАЇНА – ЄС
15 Жовтня, 2013
1
Співпраця між Україною та Європейським Союзом має тривалу історію. До цього часу діє Угода про партнерство та співробітництво між Європейськими співтовариствами і Україною, що була підписана у Люксембурзі у 1994 році, і набрала чинності 01.03.1998.
Можливість укладення Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, що має прийти на зміну Угоді про партнерство та співробітництво, викликала бурхливу реакцію у політичних колах нашого суспільства. Резонанс серед спеціалістів морського права був не таким значним, хоча Угода про асоціацію визначає новий рівень співпраці у сфері морегосподарського комплексу.
У цій публікації, проаналізувавши чинне законодавство та угоди, пов’язані з інтеграцією України до ЄС, директиви та регламенти ЄС, передбачені у ст.ст. 134 – 138, 367 – 370, Додатках XVII, ХХХІ, ХХХІІ, ми торкнемося ряду нововведень, які очікуються у морському праві та законодавстві України протягом наступних декількох років.
Одним з документів, що у цей час регулює питання гармонізації українського законодавства з Європейським acquis communautaire, є «Порядок денний асоціації Україна – ЄС для підготовки та сприяння імплементації Угоди про асоціацію» прийнятий у листопаді 2011 року та оновлений у червні 2013 року. У відповідному розділі «Транспорт» цей документ передбачає, що ЄС та Україна співпрацюватимуть у процесі підготовки до імплементації acquis ЄС. Європейська спільнота має допомагати Україні у таких напрямках, як:
• підготовка і впровадженні портової реформи з метою досягнення кращого зв’язку портів з наземною інфраструктурою, забезпечення справедливого доступу до ринку для постачальників портових послуг і досягнення більшої продуктивності і меншого адміністративного навантаження у портах;
• імплементація відповідних міжнародних конвенцій Міжнародної морської організації (ІМО), зокрема Конвенції про обмеження відповідальності стосовно морських вимог (LLMC) 1976 р. (та Протоколу змін 1996 р.), а також Міжнародної конвенції про контроль над шкідливими протиобростаючими системами на суднах (AFS Convention), активізуючи при цьому діяльність у сферах контролю суден державою порту та контролю суден державою прапора.
До речі, приєднання України до Конвенції про обмеження відповідальності стосовно морських вимог 1976 року повинно було відбутися ще у 2008-2009 роках, але питання і досі не вирішено. Строк, який пройшов з того часу, цілком можливо співставити з часовими рамками, що надаються Україні для імплементації нового законодавства після підписання Угоди з ЄС.
«Порядок денний» також передбачає посилення співробітництва у сферах рибальства у Чорному морі, моніторингу та оцінки стану запасів морських ресурсів та морського навколишнього природного середовища, а також можливість майбутньої співпраці з Україною у контексті Інтегрованої морської політики ЄС.
У червні 2011 року Координаційна рада з адаптації законодавства України до законодавства ЄС затвердила «Прогресивний план адаптації законодавства України до законодавства ЄС». План передбачає прийняття низки нормативних актів для гармонізації законодавства України та ЄС, зокрема:
– Імплементація Регламенту Європарламенту та Ради № 725/2004 про посилення безпеки суден та портових споруд, та Директиви 2005/65/ЄС про підвищення безпеки порту шляхом ухвалення відповідного Закону України щодо посилення безпеки суден та портів, з огляду на загрозу вчинення міжнародних протизаконних дій;
– Імплементація Директиви 2009/16/ЄС про контроль держави порту, шляхом закріплення на рівні закону процедур перевірки суден інспекторами ПСК;
– Імплементація Директиви 2001/96/ЄС про встановлення вимог та процедур безпечного завантаження та вивантаження суден, що перевозять насипні вантажі, шляхом відображення цих процедур у Кодексі торговельного мореплавства України;
– Внесення змін до КТМ України та розробка підзаконних нормативних актів для імплементації Директиви 2000/59ЄС про портові приймальні потужності для суднових відходів та залишків вантажу,
а також заходи з імплементації деяких інших Директив ЄС. Перелічені заходи повинні бути виконані протягом 3 – 5 років після набуття чинності Угодою про асоціацію між Україною та ЄС.
Угода про Асоціацію між Україною та ЄС має більш конкретизований характер, ніж угоди, що діють на цей час.
Важливою, на наш погляд, є частина 4 статті 135 Угоди про асоціацію, яка передбачає встановлення режиму найбільшого сприяння, що фактично означає впровадження єдиних правил доступу суден до портів, користування інфраструктурою та портовими послугами, надання морських допоміжних послуг, а також пов’язаних ставок та зборів, митних послуг, розподілу місць для стоянки і потужностей для завантаження та розвантаження суден. Угода передбачає також взаємний вільний допуск суден для надання послуг перевезення на внутрішніх водних шляхах.
Звертає на себе увагу Додаток ХХXI до глави 7 «Транспорт», що має на меті імплементацію Україною, окрім вищенаведених, низки інших Директив та Регламентів ЄС, які передбачають:
– Встановлення загальних правил і стандартів для організацій, що здійснюють інспектування та сюрвей суден, а також відповідної діяльності морських адміністрацій (Директива 2009/15/ЄС) ;
– Забезпечення ефективного та неухильного виконання обов’язків України, як Держави прапору, а також умов відповідності суден вимогам Держави прапору (Директива 2009/21/ЄС), запровадження загальнодоступного реєстру, у якому буде зберігатись інформація про інспектування, класифікацію, сертифікацію суден і результати перевірок Державами порту;
– Приєднання до загальної системи моніторингу руху суден, а також забезпечення відповідної інфраструктури і впровадження процедур та правил використання систем AIS, суднових систем складання маршрутів, систем фіксації даних рейсу; порядку розслідування нещасних випадків, електронного обміну даними, передавання повідомлень про певні судна або певні вантажі, звітування щодо інцидентів тощо (Директива 2002/59/ЄС);
– Встановлення певних технічних вимог, правил та стандартів безпеки пасажирських суден і суден типу «ро-ро».
Вкрай актуальною для України є імплементація Директиви 2010/65/EU, яка передбачає спрощених формальностей стосовно надання повідомлень суднами, які прибувають до портів або вибувають з них, а також запроваджує засади електронного обміну інформацією та передавання даних.
Україна також підтвердила свій шлях до остаточної заборони та виведення з експлуатації однокорпусних танкерів, згідно із графіком, визначеним у Міжнародній конвенції по запобіганню забрудненню суден (MARPOL).
Для гармонізації та запровадження вищевказаних норм, Угодою про асоціацію Україна-ЄС передбачений певний термін (від 3 до 6 років).
Угода також встановлює співробітництво між Україною та ЄС у багатьох сферах морського транспорту та торгівлі. Зокрема, Сторони розвиватимуть співробітництво щодо Інтегрованої морської політики ЄС шляхом:
– просування інтегрованого підходу до морських справ, належного управління та обміну досвідом використання морського простору;
– підтримки сталого розвитку прибережних регіонів та морської промисловості як рушія економічного зростання та зайнятості, в тому числі шляхом обміну досвідом;
– підтримки стратегічних альянсів між галузями морської промисловості, службами, науковими інституціями, які спеціалізуються на морських та морегосподарських дослідженнях, включаючи створення міжгалузевих кластерів;
– докладання зусиль для покращення безпеки на морі, удосконалення транскордонного та міжгалузевого морського нагляду;
– встановлення регулярного діалогу та сприяння різноманітним зв’язкам між заінтересованими сторонами.
Сторони також практикуватимуть взаємний обмін досвідом з метою впровадження політики сталого рибальства, яка заснована на пріоритетних напрямах в Європейському законодавстві у цій сфері.
Як видно, підписання угоди з ЄС ставить перед Україною дійсно титанічне завдання – у стислі строки внести колосальний обсяг змін до діючого законодавства у сфері морського транспорту з метою гармонізації його із законодавством ЄС. Чи здатна Україна виконати взяті на себе зобов’язання у передбачений термін строки? Відповідь на це питання дасть лише час.
© А. Перепелица, 2013
Юрист, Interlegal
© Д. Христич, 2013
Стажер, Interlegal
“Юридична газета” № 42 від 15.10.2013 р.
