ВІЙНА НЕ Є АВТОМАТИЧНИМ ФОРС-МАЖОРОМ АБО ПІДСТАВОЮ ДЛЯ ФРУСТРАЦІЇ КОНТРАКТУ
29 Липня, 2025
464
У цьому кейсі наша команда представляла інтереси української компанії-продавця у спорі проти естонського покупця, який уклав контракт на поставку 6 000 метричних тонн української кукурудзи на умовах FOB, Ізмаїл.
Суть спору полягала у відмові Покупця виконати свій ключовий контрактний обов’язок – своєчасно номінувати судно у межах узгодженого періоду поставки. Попри неодноразові письмові нагадування Продавця Покупець фактично проігнорував свої зобов’язання та лише після закінчення періоду поставки направив листа, в якому повідомив про неможливість виконання контракту. У якості «компенсації» було запропоновано символічну суму в розмірі USD 1/MT, із посиланням на нібито форс-мажор – атаки РФ на дунайські порти – та подальшу фрустрацію контракту.
Продавець обґрунтовано відхилив таку «пропозицію», наголосивши на порушенні контракту та додаткових збитках, понесених у зв’язку з необхідністю зберігання товару та його вимушеним перепродажем іншому покупцю за нижчою ціною.
Арбітраж повністю відхилив аргументацію Покупця. Зокрема:
За нашою правовою позицією Арбітраж встановив, що Покупець не дотримався процедурного порядку повідомлення про форс-мажор, передбаченого умовами GAFTA 49. Жодного письмового повідомлення протягом передбаченого строку не було зроблено. Відповідно, Арбітраж дійшов висновку, що Покупець втратив право посилатися на форс-мажор як на обставину, що звільняє його від відповідальності.
Також Арбітраж прийняв нашу позицію щодо відсутності підстав для фрустрації контракту: не було доведено, що обставини війни змінили сутність контрактних зобов’язань настільки, що виконання стало неможливим. Навпаки, воєнний стан в Україні існував вже на момент укладення контракту і був передбачуваним ризиком. До того ж порт Ізмаїл залишався функціональним протягом усього контрактного періоду – цей факт підтверджено офіційними даними капітана порту.
Нарешті, Арбітраж дійшов висновку, що Покупець опинився у дефолті після завершення контрактного періоду поставки, а отже Продавець мав право на компенсацію завданих збитків.
Таким чином, Арбітраж визнав порушення з боку Покупця та зобов’язав його відшкодувати завдані збитки.
Цей кейс вкотре підкреслює: посилання на «війну» саме по собі не звільняє автоматично від виконання контрактних зобов’язань у міжнародній торгівлі. Лише належне дотримання контрактних процедур, а також своєчасна юридична оцінка ситуації – ось що визначає результат спору. І, безумовно, фаховий юридичний супровід та належна доказова база є критично важливими для захисту прав сторони у міжнародному арбітражі.
Над проектом працювала команда у складі юриста Лариси Рошу, молодшого юриста Аліни Узун під керівництвом партнера Олексія Ремесло.
