Як міжнародним експедиторам мінімізувати фінансові ризики під час роботи в Україні: практичні рекомендації Interlegal
20 Серпня, 2026
83
Останній час спостерігається тенденція повернення міжнародних гравців в сфері автомобільного перевезення до України. Відновлення міжнародних логістичних маршрутів через територію України відкриває нові можливості для транспортного бізнесу. Водночас міжнародні експедитори стикаються з викликами, які не характерні для більшості інших європейських юрисдикцій. Йдеться як про воєнні загрози, так і про особливості українського законодавства у сфері страхування, договірної відповідальності та форс-мажору.
У цій статті розглянемо ключові інструменти, які дозволяють міжнародним експедиторам мінімізувати юридичні та фінансові ризики під час роботи з українським напрямком. Зокрема, мова піде про ліміти відповідальності, форс-мажор та страхування.
- Договірне обмеження відповідальності експедитора та форс-мажор
Одним із ключових елементів управління ризиками для міжнародного експедитора в поточних реаліях бізнесу в Україні є правильне структурування договірних відносин із замовниками перевезення.
Ліміти відповідальності. Оскільки на законодавчому рівні відповідальність експедитора не обмежується, а навпаки, передбачається, окрім власної відповідальності за втрату/знищення вантажу, відповідальність за дії залучених підрядників, важливо у договорі транспортного експедирування (ТЕО) чітко визначати межі відповідальності експедитора. Більш того, враховуючи, що відповідальність перевізників обмежується на законодавчому рівні та з метою уникнення неможливості стягнення збитків з перевізника в повному обсязі, доцільно передбачати в договорі ТЕО обмеження відповідальності експедитора дзеркально обмеженню відповідальності перевізника.
Обставини непереборної сили. Додатковим інструментом захисту для експедитора є договірне положення про форс-мажор. Однак звертаємо вашу увагу, що враховуючи той факт, що повномасштабне вторгнення триває вже понад 4 роки, сам факт воєнного стану не прирівнює до форс-мажорних обставин неможливість виконання договірних зобов’язань автоматично.
У разі настання обставин, які об’єктивно унеможливлюють виконання експедитором договірних обов’язків і дійсно підпадають під визначення форс-мажору, такі обставини мають бути доведеними:
- Дотримання процедури повідомлення. Як правило, договором передбачено порядок та строки повідомлення стороною іншу сторону про настання форс-мажорних обставин. При їх порушенні створюються умови для заперечень з боку іншої сторони щодо такого факту з процедурних підстав, а також для додаткових фінансових ризиків.
- Наявність причинно-наслідкового зв’язку. Зокрема, необхідно підтвердити, що конкретна обставина унеможливила виконання договірного зобов’язання та має прямий причинно-наслідковий зв’язок із його порушенням.
- Документальне підтвердження. Таким підтвердженням, як правило, є сертифікат відповідної компетентної Торгово-промислової палати щодо конкретної обставини.
- Страхування відповідальності експедитора: ризики недостатнього покриття
Страхування відповідальності експедитора традиційно є одним із базових інструментів управління ризиками у міжнародній логістиці.
Найбільш поширеним страховим продуктом є Freight Forwarder’s Liability Insurance (FFL), який забезпечує захист експедитора у випадку пред’явлення до нього вимог, пов’язаних із втратою, пошкодженням вантажу або неналежним виконанням транспортно-експедиторських послуг.
Разом із тим стандартні умови більшості полісів FFL містять виключення щодо військових ризиків, терористичних актів та інших надзвичайних обставин. Для перевезень в Україну це означає, що найбільш суттєві ризики можуть залишатися поза межами страхового захисту.
Крім того, як правило, такі страхові поліси передбачають страхування відповідальності в межах певних лімітів. Це означає, що у разі неможливості покриття суми збитку за рахунок страхового відшкодування в повному об’ємі експедитор буде зобов’язаний покрити таку різницю з власних коштів.
- Страхування вантажу як ефективний інструмент захисту
З огляду на зазначені ризики для українського напрямку доцільно розглядати не лише страхування відповідальності експедитора, а й альтернативні моделі страхового захисту, зокрема страхування безпосередньо самого вантажу.
Варто розглянути структуру, за якої експедитор виступає страхувальником, а власник вантажу визначається вигодонабувачем. Така модель, хоча, відверто, не вигідна страховим компаніям, але тим не менш застосовується на страховому ринку України.
Відтак експедитор як особа, яка має страховий інтерес відносно вантажу, має право оформити страхування вантажу. При цьому у разі настання страхового випадку страхове відшкодування отримає вантажовласник як вигодонабувач.
Така модель дозволить експедитору уникнути основного фінансового ризику – стягнення страхового відшкодування страховою компанією з відповідальної особи в порядку суброгації.
Нагадаємо, що суброгація — це перехід до страховика після здійснення страхової виплати права вимоги до особи, відповідальної за заподіяння збитків, у межах суми фактично виплаченого страхового відшкодування. Звертаємо увагу, що законодавство зазначає саме відповідальну особу, а не винну. Тобто суброгація – це інструмент, який застосовується до осіб, які взяли на себе відповідальність за договором та можуть навіть не бути фактично причетними до завданого збитку.
При запропонованій моделі ризик суброгації для експедитора нівелюється, оскільки законодавством не передбачена можливість стягнення відшкодування страховиком зі свого ж страхувальника та це суперечить логіці страхового інструменту.
- Воєнні ризики: перевірка меж страхового покриття
В поточних умовах ведення бізнесу в Україні загального страхового покриття вантажу буде недостатньо, оскільки воно не покриває ризики пов’язані з війною. Для максимального захисту рекомендується оформлення додаткового покриття War Risks.
При цьому навіть якщо страховий поліс передбачає покриття War Risks, це не означає, що будь-який інцидент на території України автоматично визнаватиметься страховим випадком.
При оцінці страхового покриття необхідно звертати увагу не лише на факт наявності War Risks, а й на територіальні межі його застосування.
Як правило, страхові програми War Risks містять обмеження щодо так званих «сірих зон» — територій із підвищеним або складно прогнозованим рівнем ризику. Страхові компанії самостійно визначають радіус дії такої зони воєнного ризику, але, як правило, вона сягає 100 км від лінії фронту. Найрозповсюдженіша помилка страхувальників, що сіра зона діє від сухопутної лінії бойового зіткнення, однак звертаємо увагу, що мова йде також і про лінію узбережжя.
Саме тому перед оформленням страхового полісу необхідно перевіряти:
- чи включена конкретна територія маршруту до зони страхового покриття;
- чи покривається кінцева точка доставки;
- чи поширюється покриття на місця завантаження, розвантаження та транзиту;
- які критерії використовує страховик для визначення сірої зони.
Висновки
Практика Interlegal свідчить, що основні виклики для міжнародних експедиторів під час роботи в Україні пов’язані не лише з бойовими діями, а й із неналежним структуруванням страхового покриття та договірних відносин.
Комплексний підхід, який поєднує належне страхування вантажу, перевірку умов полісів щодо військових ризиків, правильне оформлення договірних обмежень відповідальності та підготовку до можливого підтвердження форс-мажорних обставин, дозволяє істотно знизити юридичні й фінансові ризики міжнародного експедитора.
Команда Interlegal супроводжує міжнародні логістичні компанії при виході на український ринок, проводить аудит договорів і страхового покриття, а також розробляє моделі управління ризиками, адаптовані до вимог українського законодавства, поточних умов ведення бізнесу та міжнародної транспортної практики.
Автор: Ірина Мальцева
