Як війна змінила підходи до безпеки в морському транспорті
10 Вересня, 2025
896
З початком війни в Україні морський бізнес зіштовхнувся з безпрецедентними викликами: блокування і загроза знищення суден і вантажів, фізична небезпека для екіпажів, юридичні ризики для учасників морських перевезень. Заходи в українські порти стали апріорі небезпечними, а здійснення рейсів у певний період було фактично неможливим, що зумовлювало невиконання договірних зобов’язань. У цій ситуації фрахтувальники і судновласники почали шукати юридичні інструменти, які дозволяють звільнитися від відповідальності за невиконання чартеру або взагалі припинити правовідносини сторін без негативних наслідків. До юристів почали надходити численні запити про застосування категорій форс-мажору і механізму фрустрації, реалізації права на девіацію судна і канцеляцію чартеру, нюансів страхування тощо. Розглянемо, як ці інструменти застосовуються у воєнних умовах для належного врегулювання договірних відносин і мінімізації відповідальності
Форс-мажор
До конструкції форс-мажору сторони традиційно звертаються у випадках, коли виконання договору стає неможливим через незалежні від них обставини.
Однак слід пам’ятати, що в англійському праві форс-мажор — категорія договірна. Її застосування з метою обмеження відповідальності можливе лише за наявності чіткої домовленості про це у контракті. При цьому до форс-мажору можна віднести лише ті випадки, які явно узгоджені в застереженні про форс-мажор: фраза «та інші обставини, що підпадають під поняття форс-мажор» потребує подальшого встановлення справжнього наміру сторін.
Фрустрація
Доктрина фрустрації дозволяє захистити інтереси сторін у разі виникнення обставин, що глобально перешкоджають виконанню контракту. Ця категорія трохи схожа на форс-мажор, але, на відміну від нього, діє «ab initio» — «від початку», тобто незалежно від того, передбачена вона у контракті чи ні.
Фрустрація має місце тоді, коли через настання надзвичайних непередбачуваних обставини виконання договору стає об’єктивно неможливим або його умови змінюються настільки, що сама мета угоди стає недосяжною (виконання договору втрачає сенс). Внаслідок фрустрації контракт автоматично припиняється.
Сторони, зацікавлені у розірвані контракту, часто намагаються посилатися на фрустрацію, але на практиці ця доктрина застосовується вкрай рідко. Довести в суді/арбітражі, що контракт фрустрований – завдання нелегке.
Англійські суди висувають жорсткі вимоги: для визнання фрустрації недостатньо того факту, що виконання договору стало складнішим чи дорожчим. Необхідно довести, що обставини змінилися настільки кардинально, що наполягати на виконанні контракту за нових умов було б нерозумно. Такий підхід покликаний запобігти зловживанням, коли сторони намагаються анулювати зобов’язання через виникнення труднощів, які можна вирішити.
Через складність доказування покладатися виключно на доктрину фрустрації для судновласника ризиковано. Для захисту свої інтересів варто заздалегідь включати у чартери чіткі war risk clause або положення про форс-мажор, що охоплюють потенційні воєнні ризики (блокади, воєнні дії, ракетні атаки тощо). Контрактні застереження дають достатні юридичні підстави призупинити чи припинити зобов’язання без необхідності доводити наявність фрустрації.
Девіація: право на зміну маршруту
Ще одне важливе питання під час війни — право на девіацію, тобто відхилення судна від маршруту з міркувань безпеки.
Право на девіацію у разі небезпеки існує навіть без прямого зазначення в чартері. Воно передбачене правилами Гаага-Вісбі: згідно з ними, перевізник має право на «розумну девіацію» для порятунку життя чи майна на морі. Такі дії не вважаються порушенням договору перевезення і не створюють для перевізника відповідальності за можливі втрати.
Тобто навіть якщо чартер не містить прямої вказівки на право відхилитися від узгодженого маршруту, капітан все одно може змінити курс судна для уникнення небезпеки. Однак девіація повинна бути обґрунтованою та вимушеною.
Перевізник повинен довести, що відхилення маршруту було необхідним саме з міркувань безпеки судна чи екіпажу.
Щоб уникнути спорів, варто включати у чартери «застереження про свободу зміни маршруту» (liberty clause) – застереження про свободу зміни маршруту з чітким переліком підстав і допустимих меж девіації.
Безпечні порти та право на канцеляцію
За умовами більшості чартерів фрахтувальник зобов’язаний призначати для заходу тільки безпечні порти. Якщо порт стає небезпечним, судновласник має право відмовитися від заходу або навіть канцелювати чартер.
Але тут постає важливе питання: чи буде таке скасування правомірним, якщо на момент укладання чартеру ризики були відомі і зрозумілі? Наприклад, українські чорноморські порти вважаються небезпечними від початку війни – тобто майже чотири роки. Невже судновласник, добре знаючи про небезпеку, має право відмовитись від чартеру в будь-який момент?
Юридична практика показує, що відповідь залежатиме від конкретних обставин, які склалися на момент виконання договору.
В арбітражній справі, яку супроводжувала команда Interlegal, судновласник відмовився від виконання чартеру, посилаючись на небезпеку та небажання екіпажу заходити в український порт на Дунаї. Хоча на момент укладання договору судновласник добре розумів всі ризики, арбітраж став на його бік, пояснивши своє рішення тим, що на момент виконання контракту безпекова ситуація істотно погіршилася: росія тоді саме вийшла із «зернової угоди» і посилила обстріли української портової інфраструктури. Арбітри дійшли висновку, що обставини змінилися настільки, що судновласник має право на канцеляцію, а збитки фрахтувальника відшкодуванню не підлягають.
Цей кейс підтверджує: динаміка загроз може змінити правову оцінку ситуації. Тому важливо включати у чартери чіткі умови щодо war risk, девіацій та форс-мажору, адаптуючи кожен контракт під реальні ризики.
Страхування в зоні підвищеного ризику
Традиційно ані поліс Hull & Machinery (H&M), ані покриття P&I клубів не охоплюють воєнні загрози. Більше того, у страхових правилах часто містяться спеціальні застереження про припинення покриття, якщо судно без попереднього повідомлення заходить у небезпечну зону.
Для покриття військових ризиків застосовується Extra War Risk Insurance (EWRI) — додаткове страхування, яке зазвичай доповнює як P&I, так і H&M поліс.
На практиці в умовах війни при укладанні рейсових чартерів сформувалась модель:
- судновласник покриває стандартне страхування,
- фрахтувальник компенсує витрати на EWRI.
Однак, такий розподіл обов’язків обов’язково повинен бути зафіксований у чартері.
Війна зробила юридичні ризики морських перевезень максимально динамічними: те, що ще вчора було прийнятним, сьогодні може стати підставою для припинення контракту.
Щоб мінімізувати невизначеність і ризик спорів, сторонам варто:
- деталізувати умови контрактів,
- уникати широких і розмитих формулювань,
- включати до умов договорів положення про форс-мажор, war risk, девіацію та безпечні порти.
Сучасні морські чартери потребують адаптації під реальні загрози. Interlegal допомагає клієнтам розробляти контракти, які гарантують юридичну безпеку при виконанні рейсів та захищають бізнес у надзвичайних умовах.
