Закриття позик: практичні нюанси конвертації боргу в капітал
28 Лютого, 2025
56
Позики – популярний спосіб фінансування української компанії в межах міжнародної групи. Але валютні обмеження НБУ та світові тенденції деофшоризації призводять до виникнення незакритих заборгованостей за такими позиками всередині групи. Одне з рішень цієї проблеми – конвертація боргу в статутний капітал (debt-to-equity swap).
Debte-to–equity swap: що це і у чому користь?
Debt-to-equity swap – дієвий і добре відомий у багатьох країнах інструмент для реструктуризацій фінансової заборгованості. Він передбачає, що боржник пропонує кредитору акції або частку у власному капіталі, а кредитор натомість відмовляється від повернення боргу.
В Україні цей механізм став доступним після прийняття у 2018 році Закону «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», який передбачає можливість використовувати право вимоги як вклад до капіталу.
Конвертація боргу особливо корисна при реструктуризації внутрішньогрупових позик. Вона дозволяє значно зменшити необхідність у дорогих банківських транзакціях і покращити фінансові результати групи без потреби здійснювати прямі виплати.
На сьогодні валютні обмеження НБУ досі не дозволяють в повному обсязі погашення валютних позик, зокрема виплату їх «тіла», що також підігріває інтерес бізнесу до цього способу фінансової реструктуризації.
Переваги debte-to-equity swap:
- Для боржника: можливість уникнути банкрутства, накопичення штрафів за прострочення боргу, покращити свої фінансові показники;
- Для кредитора: можливість управляти боржником, приймати стратегічні рішення щодо його діяльності, і, як наслідок, отримати борг у вигляді дивідендів без тривалої судової тяганини чи процедури банкрутства.
Ключові аспекти конвертації боргу
При реалізації конвертації боргу в капітал важливо виокремлювати та ретельно пропрацьовувати:
- корпоративні аспекти, пов’язані із входженням кредитора до складу учасників/акціонерів боржника;
- договірні аспекти стосовно підстав припинення зобов’язань сторін та договору позики/кредиту;
- податкові аспекти цієї операції, зокрема податок на репатріацію на проценти за валютними позиками з нерезидентами;
- банківські аспекти, пов’язані з закриттям валютної позики в обслуговуючому банку та її зняття з контролю НБУ.
Процедура збільшення статутного капіталу
Закон про ТОВ детально описує процедуру збільшення статутного капіталу. Вона включає як мінімум чотири етапи.
Етап 1. Прийняття рішення загальними зборами учасників.
Загальні збори учасників (або єдиний учасник) боржника приймають рішення про збільшення статутного капіталу. При цьому визначають:
- Розмір та форму додаткового вкладу;
- Строки та порядок його внесення;
- Осіб, які здійснюватимуть внесення вкладу.
Для додаткового захисту кредитора та учасників може бути укладено договір про внесення додаткового вкладу. Він закріплює взаємні зобов’язання сторін, порядок та строки їх виконання, а також наслідки у разі порушення.
В контексті конвертації боргу потребує окремої уваги визначення та опис вкладу кредитора. Тут можливі кілька варіантів залежно від обраного способу припинення заборгованості.
Внесення права вимоги за позикою як негрошового вкладу. У такому варіанті:
- кредитор фактично вносить вклад;
- товариство-боржник стає власником права вимоги;
- договір позики або кредиту припиняється з підстав поєднання боржника та кредитора в одній особі;
- сторони на власний розсуд можуть прийняти рішення конвертувати лише «тіло» позики або також і нараховані відсотки.
Внесення грошового вкладу та подальше зарахування зустрічних грошових вимог між кредитором та боржником. У такому разі:
- кредитор фактично не вносить грошовий вклад;
- між кредитором та боржником виникають взаємні грошові зобов’язання: боржник має обов’язок повернути борг кредитору, а кредитор зобов’язаний внести грошовий вклад в капітал боржника;
- вищеописані зобов’язання закриваються шляхом зарахування зустрічних вимог.
Етап 2. Оформлення внесеного вкладу.
- Відбувається документальне оформлення внеску;
- Припиняється основний договір між боржником та кредитором;
- Закривається позика в обслуговуючому банку.
Обираючи спосіб припинення основного договору, слід враховувати положення Цивільного кодексу України щодо припинення зобов’язань. ЦКУ передбачає, що зарахування можливе лише для зустрічних однорідних зобов’язань, строк виконання яких настав. Тобто на момент конвертації боргу строк його повернення має настати. Зобов’язання боржника повернути позику, як і обов’язок кредитора внести грошовий вклад, за своєю суттю є грошовими зобов’язаннями, тому вони вважаються однорідними.
Етап 3. Затвердження результатів загальних зборів.
Загальні збори учасників затверджують:
- Результати збільшення статутного капіталу:
- Новий розмір статутного капіталу;
- Новий склад учасників і розподіл часток між ними.
Етап 4. Державна реєстрація рішення загальних зборів.
Рішення загальних зборів учасників ТОВ підлягає державній реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. В результаті статутний капітал товариства-боржника збільшується на суму конвертованого боргу, а кредитор стає його учасником.
Податок на репатріацію
При конвертації валютних позик виникає питання щодо податку на репатріацію. За Податковим кодексом України ним оподатковується сума процентів, які отримує нерезидент за час користування запозиченими коштами.
В ході конвертації нерезидент фактично не отримує ці проценти як дохід, адже вони конвертовані в його корпоративні права. Однак українська податкова має іншу думку, підтверджуючи виникнення податку на репатріацію при конвертації боргу в капітал та закріплюючи за боржником обов’язок його утримати в момент закриття позики.
З огляду на це, на практиці нерідко виникають випадки, коли «тіло» позики конвертується в капітал. При цьому сплату нарахованих відсотків за позикою припиняють прощенням боргу, та боржник враховує їх при визначенні до оподаткування власного фінансового результату.
Таким чином, конвертація боргу в статутний капітал є багатокроковою процедурою, і при її реалізації виникає ряд тонкощів, які важливо правильно оформити та узгодити з обслуговуючим банком.
Така процедура потребує юридичного супроводу спеціалістів, адже помилки можуть принести донараховані податки, залишити для однієї зі сторін можливість оскаржити цю процедуру в суді або створити складнощі під due-diligence товариства в межах майбутнього продажу.
Стаття написана Дмитром Бондарем, провідним юристом Interlegal, у співавторстві з Іриною Воєводіною, партнеркою та керівницею напрямку корпоративного права Interlegal.
