Що робити, коли у судновласника 1+1=3, або як врятувати фрахтувальників від головного болю

Переплата фрахту, нескінченні суперечки з контрагентами, нестача вантажу (та нервових клітин) – усе це атрибути неправильно розрахованого плану навантаження судна. Причин може бути безліч, але наслідки зрозумілі – суцільний головний біль для фрахтувальників. Тому сьогодні розберемо один з кейсів, коли ми цей біль лікували (спойлер: ні, не подорожником).  

Спочатку в нашого клієнта (фрахтувальника за сумісництвом) усе було дуже гарно: виконання чартеру на перевезення приблизно 3500 тон соєвого шроту почалося гладко. Навантаження відбувалося швидко, судновласники вже почали готувати інвойс на фрахт, а вантажовласники вже очікували на коносамент, щоб відправити його до банку та отримати гроші.  

Але сюжет почав потроху закручуватися, коли вантажні роботи добігали кінця та усі почали рахувати. Далі цитуємо: 

- Питомий навантажувальний об’єм більше! – написав у своєму імейлі капітан. 
- Платіть нам мертвий фрахт! – крикнули судновласники. 
- #%&*$! – сказали фрахтувальники. 

Шум, галас та плутанина заважала усім думати, постійні сварки не залишали місця для здорового глузду. Воно й не дивно – різниця запланованого до навантаження вантажу та фактичної його кількості становила близько 250 тон.  

Дійсно, усі документи свідчили, що питомий навантажувальний об’єм (ПНО) сої був більше зазначеного у чартері майже на 10 метрів кубічних на тону. 

Судновласник не дуже хотів слухати аргументи про те, що в усьому всесвіті немає соєвого шроту за таким ПНО, тому почав погрожувати утриманням коносаментів, забороною на вивантаження та навіть розголосом «поганої репутації фрахтувальників» по ринку. 

Ми своїх клієнтів у біді не залишаємо, тому почали копати глибоко та швидко. Саме тут розпочалося найгарячіше. 

Одразу ж виявилося, що капітан із самого початку «підлаштовував» свої розрахунки ПНО, щоб вони підходили до фактичної кількості вантажу, потім - що некваліфікована компанія видавала сюрвеєрський репорт щодо характеристик самої сої. Ще через деякий час ми взагалі виявили, що судно могло  навантажити більшу кількість вантажу навіть якщо ПНО було б завищеним.  

Під натиском наших аргументів позиція судновласників почала слабшати, вони пішли на поступки. І ось тут до наших чіпких рук потрапив найважливіший козир –  репорт кваліфікованого сюрвеєра. Перед тим, як відправити наших опонентів у нокаут, ми виявили, що, враховуючи його конструкцію, судно могло взяти не тільки заявлений у плані навантаження вантаж, а навіть на 200 (!) тон більше.  

Далі ми погано пам’ятаємо, що було. Спалах світла, все завмерло. Коли наша команда прийшла до тями, то судно вже було вивантажено, а навкруги всі аплодували. 

Ось так, швидко та якісно, ми приводимо кейси наших клієнтів  до майже діснеєвських хепі-ендів.  

Над проектом працювала команда у складі claims handler`а Олексія Банних та провідного юриста Тараса Драгана під керівництвом асоційованого партнера Карини Горової