Смарт-контракти: як сторонам убезпечити себе
29 Серпня, 2022
3
Сьогодні світ відчув на собі вплив технологічної еволюції, яка відобразилась як на управлінських та виробничих процесах, так й на появі нових способів ведення бізнесу. Такі поняття як криптовалюта, блокчейн та смарт-контракт стали частиною повсякденності будь-кого, хто причетний до електронної комерції та бізнесу.
У цій статті ми спробуємо визначити що таке смарт-контракт та які умови важливо в ньому прописати.
Смарт-контракт як правовий договір
Починаючи з визначення поняття «смарт-контракт», слід відразу зазначити, що існує декілька підходів до розуміння його природи. У цій статті мова піде про смарт-контракт як про правовий договір, оскільки ми намагаємось його дослідити в юридичній площині.
У такому разі, поняття «смарт-контракт» використовується для позначення договору або елементів договору, укладеного в електронній формі, тоді як виконання зобов’язань автоматизоване та забезпечується комп’ютерною програмою. Таким чином, смарт-контракт є угодою між двома та більше особами, про встановлення, зміну або припинення юридичних прав та обов’язків, де частина або всі умови контракту записані та виконуються автоматично за допомогою спеціальної комп’ютерної програми.
Виходячи з вищенаведеного визначення, очевидно, що частина умов контракту можуть бути переведені в комп’ютерний код, тобто, автоматизовані, тоді як з переведенням інших умов у форму комп’ютерного коду можуть виникнути труднощі. Дотримуючись цієї логіки, умовно можна виділити декілька видів умов смарт-контрактів:
1) умови, які можуть бути переведені до комп’ютерного коду – такі умови можна прив’язати до певної події або терміну, та у разі її настання програма повинна буде вчинити певні, попередньо запрограмовані дії (наприклад, списання коштів з рахунку орендаря орендодавцем у якості орендної плати певного числа щомісяця);
2) умови, які неможливо або важко автоматизувати – сюди відносяться умови, які не можуть бути переведені в код, оскільки містять ряд оціночних характеристик, або алгоритм дій важко/неможливо прописати. Наприклад – порядок визначення якості товару, порядок вирішення спорів, момент настання відповідальності сторони та інші.
Враховуючи специфіку природи смарт-контракту та приймаючи до уваги реалії українського законодавства, найбільш безпечним та зручним для сторін механізмом для укладання смарт-контракту буде укладання класичного текстового договору з посиланням на те, що виконання контракту забезпечується комп’ютерною програмою. У такому разі смарт-контракт може оцінюватись судом як електронний доказ.
Смарт-контракт, таким чином, повинен відповідатиме всім вимогам чинного законодавства, у тому числі стосовно належної форми укладання договору, перевірки правоздатності осіб, які його укладають. Враховуючи, що смарт-контракти важко поки що назвати звичними або типовими для сприйняття в українському правовому середовищі, важливо розуміти, що у разі виникнення спору суд оцінюватиме контракт з погляду його відповідності, встановленої для такого виду контракту. Тут варто розуміти, що умовою дійсності смарт-контракту з погляду українського права буде перенесення всіх його умов до тексту класичного правового договору.
Що має бути прописано у контракті
Насамперед, щоб уникнути потенційних спорів у майбутньому стосовно дійсності договору (контракту), необхідно внести до нього умову про те, що сторони визнають дійсність укладеного смарт-контракту. Тобто, сторони повинні дійти згоди про те, як генерується смарт-контракт, та визнати, що створений таким чином контракт є дійсним. Важливо також визначити, яким чином/способом сторони підписують контракт.
Також важливо враховувати, що частиною 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» встановлено, що оригіналом електронного документа є електронний екземпляр документа з обов’язковими реквізитами, у тому числі електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного. Положеннями цього самого Закону встановлено, що використання електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб’єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Законодавство України визначає декілька видів електронних підписів:
– електронний підпис;
– вдосконалений електронний підпис;
– кваліфікований електронний підпис (КЕП) – електронний підпис з одноразовим ідентифікатором.
Часто договори підписуються звичайним електронним підписом або вдосконаленим електронним підписом. Вдосконалений електронний підпис створюється шляхом прив’язування облікового запису користувача через номер телефону або через електронну скриньку, зареєстровану на платформі. Як наслідок, платформа генерує криптографічні дані, які дозволяють ідентифікувати підпис особи з її поштою чи номером телефону.
При цьому лише кваліфікований електронний підпис має юридичну силу власноручного підпису.
Водночас, у Законі України «Про електронні довірчі послуги» встановлено правило, відповідно до якого електронний підпис не може бути визнаний недійсним та позбавлений можливості розглядатись як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що він має електронний вигляд або не відповідає вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
Також Верховний Суд у справі № 524/5556/19 від 12 січня 2021 року підтвердив, що е-договір може бути укладений не у вигляді окремого документа, підписаного КЕП, а шляхом обміну повідомленнями за допомогою засобів електронної комунікації (вхід до системи за допомогою логіну та пароля, заповнення заявки, а також отримання СМС-повідомлення з одноразовим ідентифікатором є належними та допустимими доказами укладання договору).
Отже, якщо договір між сторонами підписано не з використанням кваліфікованого електронного підпису, це не призведе до його недійсності.
Однак, сторонам краще заздалегідь передбачити у контракті, що вони дійшли згоди про те, що накладений певним способом/з використанням певної програми підпис прирівнюється до власноручного.
Враховуючи вищевикладене, наші рекомендації є наступними:
1) обов’язково включити до смарт-контракту умову про те, що сторони домовились, за допомогою якого інструменту генерується договір, та визнають його дійсним;
2) з якого моменту договір вважається таким, що набрав чинності;
3) умова про те, що обраний сторонами спосіб накладання електронно-цифрового підпису прирівнюється до власноручного підпису сторін.
Наявність перелічених трьох складових позбавить необхідності доводити надалі дійсність контракту, тлумачити дійсні наміри сторін та взагалі витрачати зусилля доказування фактів у суді.
Також бажано передбачити у смарт-контракті юрисдикцію та застосовне право. У разі виникнення спорів, за відсутності в контракті пункту про застосовне право набудуть чинності норми міжнародного приватного права, за допомогою яких вирішуються правові колізії. Щоб уникнути виникнення подібного, сторони можуть заздалегідь домовитись про юрисдикцію та застосовне право та прописати в текстовому форматі контракту таку умову.
Враховуючи, що смарт-контракти хоч і стали звичними інструментами для полегшення ведення бізнесу, однак у правовому середовищі поки не вкоренились та не вироблено єдиного підходу до їх складання та тлумачення, найкращим рішенням буде попередження потенційної проблеми. Включення до контракту запропонованих у цій статті умов збереже як час, так й кошти.
Якщо ж Ви віддаєте перевагу укладанню класичних ЗЕД контрактів у письмовій формі, нами був підготовлений детальний розбір та рекомендації для складання такого контракту
Наша досвідчена команда спеціалістів Interlegal готова запропонувати свою допомогу як на етапі розробки та підписання контракту, так й у разі виникнення проблем під час його виконання.
