Сучасні тенденції розвитку міжнародного комерційного арбітражу
7 Вересня, 2016
3
Останнім часом міжнародний комерційний інституційний арбітраж певно займає місце провідного інституту розгляду та вирішення спорів, що виникають у міжнародній торгівлі, зокрема морській. За підсумками опитування, проведеного у 2015 році фірмою White & Case, 90% респондентів вказали, що арбітраж укупі з іншими, альтернативними державним судам, способами розв’язування правового конфлікту є найбільш бажаним механізмом вирішення спорів у сфері міжнародної комерції. Лише 2% опитаних юристів віддали перевагу традиційному державному судочинству із залученням місцевих правників.
Статистика крупних міжнародних арбітражних інституцій щороку демонструє тенденцію збільшення кількісних показників.
Географія міжнародного комерційного арбітражу
Загальновизнаними арбітражними центрами, де розглядається більшість комерційних спорів є Лондон, Париж, Гонконг, Сінгапур, Женева, Гамбург та Нью-Йорк. Не слід забувати також про Стокгольм – популярне місце проведення арбітражу ще з часів, коли його обирали як нейтральне місто, де можна було розраховувати на однакове безстороннє ставлення як до суб’єктів господарювання із соцтабору, так і капіталістичних країн. Нині Арбітражний інститут Торгової палати Стокгольма (SCC) користується особливою популярністю як місце розв’язання правових спорів за участю російських та китайських сторін.
У сучасному світі спостерігається потужний розвиток таких арбітражних центрів, як: Гонконг (Hong Kong International Arbitration Centre) та Сінгапур (Singapore International Arbitration Centre). Економіка цих країн виправдовує визначення такої, що розвивається. Зміцнюється їхня матеріально-технічна база, а також збільшується кількість досвідчених арбітрів, які мають високу юридичну кваліфікацію і практикують у цих інституціях. Розвивається також і національне арбітражне законодавство цих країн, поліпшується репутація їхніх арбітражних інституцій та поширюється визнання HKIAC та SIAC як провідних центрів вирішення комерційних спорів, у тому числі тих, що виникають з відношень торговельного мореплавства. Серед європейських арбітражних інституцій, що динамічно розвиваються, можна виділити Німецьку асоціацію морського арбітражу (GMAA) у Гамбурзі.
Однак Лондон залишається та у доступній перспективі залишиться безсумнівно загальновизнаним лідером у царині міжнародного торговельного та морського арбітражу. Лондон уже давно здобув славу центру надзвичайно дружньої арбітражу юрисдикції та зручного місця для проведення арбітражного процесу. Дуже значущим фактором, який впливає на обрання місця проведення арбітражу, є матеріальне право, що застосовується до суті спору. І англійське право – це правова система, яка найбільш часто використовується при укладенні торгівельних контрактів. Згідно з експертною оцінкою, більше 40% усіх міжнародних торгівельних договорів у сфері приватноправових відносин підпорядковуються англійському праву, а у галузі морської торгівлі – майже всі. А якому арбітражу зручніше розглядати та вирішувати спір, який виник з правових відносин, врегульованих англійським правом? Зрозуміло – англійському. Велике значення має й процесуальна форма, в якій розв’язується юридична суперечка. Загальновідомо, що, на відміну від більшості юрисдикцій, арбітражні рішення можна оскаржувати в англійському суді. Здавалося б це може ускладнити процес та позбавити його найбільшої вигоди – уникнення державного судочинства. Але ж – ні! Англійська судова система небезпідставно вважається найбільш надійною та зрозумілою. Оскарження арбітражних рішень являється скоріше винятком із загального правила та підпорядковане прозорому правилу – оскарження допускається лише по питанням права, а не факту. Британський суд підходить до перегляду рішення арбітражного трибуналу дуже обережно, вказуючи лише на правові помилки, та, як правило, робить свої зауваження і повертає відповідне рішення назад в арбітраж для виправлення. Англійська мова, якою зазвичай користується арбітраж та суд, дуже зручна для ділового спілкування. Зрозуміло, що не лише морські спори вирішуються у Лондоні. Дуже важливим для України є вирішення торговельних спорів, пов’язаних з поставками зернових та олійно-жирових культур. Саме у Лондоні знаходяться провідні арбітражі, які розглядають та розв’язують спори у цій царині: FOSFA та GAFTA, відповідно.
Хоч конкуренція між арбітражними інституціями в останні декілька років за «споживача» посилилася, у арбітражі Лондонської асоціації морських арбітрів (LMAA) розв’язується більше морських спорів, ніж у всіх інших морських арбітражах по всьому світу разом узятих. Англійський арбітраж відповідає на виклики сучасності, зокрема тим, що розширює діапазон предмета спорів, які можуть у ньому вирішуватися. Так, наша юридична фірма Interlegal в 2105 році супроводжувала у LMAA арбітражне діло, в якому трибунал розглядав неспецифічний для LMAA спір з виконання договору міжнародної купівлі-продажу товарів.
Значні дискусії велись у 2015 році у зв’язку із санкціями Європейського Союзу щодо Росії, та можливим їхнім впливом на європейські арбітражні інституції, а саме на правові суперечки за участі російських суб’єктів господарювання. Підхід російських компаній найкращим чином видно з результатів опитування, проведеного Російською арбітражною асоціацією. Більше 50% опитаних заявили, що, на їх погляд, політична ситуація змінила відношення європейських арбітрів до російських компаній. Було запропоновано, зокрема, перенести розгляд спорів в азійські арбітражі.
У відповідь на стурбованість з приводу впливу міжнародних економічних санкцій Євросоюзу на арбітражний процес провідні арбітражні інституції: Міжнародної торговельної палати (ICC), Лондонський міжнародний арбітражний суд (LCIA) та вже згадуваний SCC опублікували у серпні 2015 року спільну статтю, у якій дали практичні роз’яснення про санкції та їхній потенціальний вплив на міжнародні арбітражні провадження, що ведуться арбітражними інститутами, які знаходяться у ЄС. Було пояснено, що санкції поширюються лише на обмежене коло осіб, і до російських сторін не буде застосовуватись якийсь спеціальний режим, відмінний від того, що застосовується до осіб з інших юрисдикцій. Водночас, було зазначено, що можуть виникати ситуації, коли дія санкцій вплине на арбітражну процедуру, наприклад, якщо одна зі сторін процесу виявиться особою або контролюється особою, включеною до списку осіб, які підпадають під дію санкцій, запроваджених ЄС. Для такого випадку дається наступна рекомендація: звернутись за дозволом на звільнення від застосування законодавства щодо санкцій, направленого на заморожування грошових коштів, зокрема, плати за юридичні послуги. Хоча політизованість питання очевидна, більше 55% російських респондентів підтвердили, що будуть і у подальшому використовувати арбітражні застереження, в яких передбачається європейський арбітраж. По даним SCC і LCIA, число арбітражних проваджень за участі сторін з Російської Федерації не зменшилося порівняно з минулими роками. Біля третини справ, що розглядаються тепер, проходять за участі російських сторін. І це не дивно, адже, на відміну від санкцій щодо Північної Кореї або Ірану, наприклад, санкції щодо Росії не передбачають її ізоляцію від зовнішніх ринків.
Спрощення арбітражних процедур, процесуальна параноя та інші тенденції
Однією з тенденцій, поза сумнівом, є зростання популярності спрощених арбітражних процедур. 92% респондентів вітають наявність спрощених процедур наряду зі звичайними арбітражними правилами, причому 33% опитуваних вважають, що спрощені процедури обов’язково мають передбачатися інституційними арбітражами. Так, у LMAA існує Small Claims Procedure, згідно з якою сторони самі можуть визначати ліміт ціни позову, який буде розглядатись за правилами LMAA Small Claims Procedure. Ця процедура, зокрема, визначає фіксований гонорар арбітра за весь процес, а також впроваджує обмеження на об’єм документів, що подаються сторонами. Спрощені процедури допомагають зменшити затрати на арбітражний процес. Не випадково 68% респондентів вказали, що основним показником, що стримує популярність арбітражу як способу вирішення спорів, – це саме висока вартість процесу. Часто-густо сторін, особливо це помітно на пострадянському просторі, вабить «гучна» назва арбітражних інститутів. Отже при підготовці контрактів їхні сторони не замислюються завчасно над сумами арбітражних витрат. А у крупних арбітражних інституціях такі витрати можуть бути досить значними – чотирьохзначними, навіть п’ятизначними, у залежності від ціни позову.
Так звана «процесуальна параноя» – ще одна з тенденцій сучасного арбітражу, що сприймається юристами у негативному плані. Це ситуація, коли арбітражний трибунал неохоче здійснює процесуальні дії, направлені на завершення розгляду справи, через те, що він побоюється оспорювання у подальшому арбітражного рішення з формальних підстав: неповне вивчення матеріалів справи, процедурні порушення тощо. На практиці це виражається у прийнятті нових доказів на пізніх стадіях процесу, у подовженні строків подачі документів та інших подібних діях.
Не секрет, що англійська юрисдикція вважається однією з найбільш дружніх арбітражу, якщо не найбільш дружньою серед усіх. У той же час, простота арбітражного процесу та остаточність арбітражного рішення є безсумнівними перевагами міжнародного торгового арбітражу. Тож протиріччя тут таки є. Адже специфікою англійського арбітражного процесу являється можливість оскарження рішення арбітражу як у державному суді, так і в арбітражному порядку. Наприклад: вже згадані популярні арбітражі Міжнародної федерації торгівлі зерном – GAFTA та Федерації асоціацій торгівлі оліями, насінням олійних культур і жирами – FOSFA мають апеляційну інстанцію. Причому останнім часом відмічається тенденція посилення контролю державного суду щодо арбітражу взагалі, а також апеляційних інстанцій цих арбітражних інститутів, зокрема. У принципі, сторони в арбітражній угоді можуть виключити можливість оскарження арбітражного рішення, та вони дуже мало користуються таким правом. На питання про те, чи слід допускати можливість оскарження рішень міжнародного комерційного арбітражу, значна більшість (77%) респондентів відповіли «ні». Але у відношенні інвестиційного арбітражу більшість була вже не такою значною – 61%. Таким чином, можна дійти висновку, що більшість респондентів віддають перевагу арбітражу, який приймає остаточні рішення, що неможливо оскаржити.
Дещо несподівані результати дала відповідь на питання: якому саме порядку оскарження арбітражного рішення віддається перевага. 55% опитаних віддали перевагу можливості оскарження рішення арбітражу у державному суді перед суто арбітражним порядком оскарження рішення інвестиційного арбітражу. Що ж до загального міжнародного комерційного арбітражу, то більшість – 52% респондентів віддають перевагу саме арбітражному способу оскарження арбітражного рішення.
З достатньою ясністю прослідковується тенденція зростання об’єму нормативного матеріалу, яким забезпечується регулювання процедури розгляду та вирішення спорів у міжнародному комерційному арбітражі. Окрім арбітражних регламентів затверджуються різні рекомендації та посібники. Це викликає природне питання: чи не дуже великий цей об’єм, тобто чи не став міжнародний комерційний арбітраж зарегульованим. Позитивно на це питання відповіли 17% опитаних, а 10% вважають, що врегулювання відносин з приводу розгляду та вирішення спорів у порядку міжнародного комерційного арбітражу все ще недостатнє. Значна більшість – 70% респондентів вважають, що ці відносини врегульовано цілком адекватно. Такі результати опитування видаються досить передбачуваними та показують, що зусилля щодо врегулювання таких непростих правових відносин, які складаються у процесі міжнародного комерційного арбітражу, приносять свої плоди. Тим часом, є потреба у ще більш тонкому регулюванні окремих відносин та аспектів міжнародного арбітражного процесу.
Наприклад: інститут надзвичайного арбітра, який передбачається у арбітражних правилах останнім часом, здається ще недостатньо врегульованим.
У 2012 році були прийняті правила процедури LMAA у новій редакції:
LMAA Terms (2012);
LMAA Intermediate Claims Procedure (2012);
LMAA Small Claims Procedure (2012).
Умови (LMAA Terms) – Регламент LMAA, а Intermediate Claims Procedure та Small Claims Procedure, відповідно, Процедура розгляду позовів середнього розміру та Процедура розгляду невеликих позовів. Нова редакція цих правил відповідає сучасним течіям арбітражної практики та потребам учасників арбітражних проваджень. Асоціація – LMAA приділяє значну увагу змісту цих Правил. Він має відповідати Закону Великобританії «Про арбітраж» від 17 червня 1996 року. Диспозитивність цього Закону та гнучкість Регламенту LMAA можна показати на такому прикладі. Законом передбачається, що трибунал складається з однієї особи, якщо сторони спору не досягли згоди по питанню кількості та порядку призначення арбітрів, а Регламентом – з трьох осіб.
Висновки
Хоча останнім часом у світі росте напруженість, і можна констатувати, що міжнародні спори, особливо міждержавні, часто-густо виходять за рамки правових, міжнародний комерційний арбітраж як механізм розв’язання приватноправових торговельних спорів, зокрема у сфері морської міжнародної торгівлі не втрачає своєї популярності, і навіть розвивається, як географічно – екстенсивно, так і інтенсивно – за рахунок створення нових правових та організаційних інститутів. Прикладом розвитку географічно-екстенсивного характеру є організація у Стамбулі нового інституційного арбітражу (Istanbul Arbitration Centre) у 2015 році, до складу якого входять два арбітражних суди: для внутрішніх та для міжнародних спорів, відповідно. Прикладом інтенсивного розвитку може бути Сінгапурська палата морського арбітражу (SCMA). Вперше SCMA було засновано у 2004 році в якості підрозділу SIAC. Однак виявилось, що здобути популярність у морському cпівтоваристві не так просто. Тому у 2009 році SCMA була заново заснована як особливий морський арбітражний інститут. У правилах SCMA став використовуватись підхід, давно притаманний LMAA, тобто SCMA приймає мінімальну участь у адмініструванні арбітражного процесу та тільки у разі необхідності.
Загальними тенденціями морського та взагалі комерційного арбітражу є спрощення процесу, прискорення та здешевлення його, а також розширення спектру спорів, які потенційно може розв’язувати арбітражна інституція, за рахунок визначення можливості розгляду та вирішення неспецифічних спорів у спеціалізованих арбітражних інституціях. Хоч морський арбітраж – це взагалі-то торговельний, тобто господарський арбітраж, він може розглядати спори, які виходять за рамки суто підприємницьких. Водночас, спостерігається значний розвиток саме спеціалізованого комерційного арбітражу, зокрема морського.
Взагалі росте культура міжнародного комерційного арбітражу, хоч він досі не позбавлений деяких недоліків, зокрема можливості затягування арбітражного розгляду з боку не досить добросовісних сторін, чому може сприяти так звана процесуальна параноя з боку трибуналу.
Однак, незважаючи на окремі недоліки, переваги міжнародного комерційного арбітражу взагалі та спеціалізованого інституційного арбітражу в особливості перед державним судом при розв’язанні міжнародних спорів сумніву не викликають.
Опубліковано у виданні “ЮрГазета”
